Розділ 7

-Знову відпускаємо ?- запитав Картов.

-Угу - похмуро кивнула прокурорська, дивлячись в дзеркало камери для допитів - а я ще перед ним вибачуся, а ви чоловікові двері ще поставите.

-Обійдеться. - процідив крізь зуби оперативник. 

-Давно не був під перевіркою. Я ж вам казала , телепні ви дубові , справа гучна. Все має пройти чисто. 

-Хвоста б за ним…

-Намагалася. А мені прокурор “ на підставі чого?”. Я відчуваю що наш клієнт. Але “відчуваю”, до діла не підшиєш. Так що доведеться відпустити. 

 Іван Васильович Диба був фінансовим директором однієї з фірм. Звичайний чоловік. Дім , сім'я, робота. Ранок починався як завжди. Прихопивши з дому шоколадних цукерок, він прибув на роботу. Папірці, цифри , звіти. Рутина. Єдине що вибивалося з норми - це діабет. 

 Тому він дуже сильно здивувався, коли кур'єром йому була доставлена посилка. Ще й підписана “ Від доброзичливця”. 

 Розпакував. З конверта випала флешка, загорнута в аркуш з блокноту, на якому було написано “ якщо хочеш жити- звернися до сюди”.

- Що за жарти? - обурився чоловік, але поставив флешку. 

 На ній було декілька аудіозаписів. Прослухавши їх , він на скору руку схопив документи , і побіг за вказаною адресою

Прокурорська , разом з оперативниками дивилася на чоловіка, який жадібно пив воду.

-Та заспокойся вже. Тобі нічого не загрожує. 

 Як же ж Картов помилявся. Трохи прийшовши до тями , чоловік почав свою розповідь:

-Звати мене Іван Васильович Диба. Працюю я фінансовим директором компанії “Метромголд”. Це там де підірвали керівницю. В потім водіїв які на Донбас їздили. Ми … були в дуже важкому стані. Ми майже розорилися. І тут до нас звернулися … - трясучисм руками, чоловік зробив ковток- Розумієте…не було вибору…ми майже…ми на межі були…

-На що ви погодилися?- перебив оперативник. 

 Чоловік важко зітхнув, і сказав:

-Ми гнали контрабанду на окуповану територію, під видом гуманітарної допомоги. 

-Не кисло- не витримала прокурорська - Почалася зачистка, ви запанікували , і вирішили прийти до нас. 

-Не зовсім . - Диба важко дихаючі , дістав носовичок. Витер спотівший лоб , дістав флешку. Передав її прокурорській. 

-Що тут? 

-Накази на вбивство…- він нервово ковтнув моє вбивство. 

 Чоловік дістав шоколадну цукерку. 

-Я діабетик . - пояснив він , розгортаючи цукерку . Надкусив , і пролунав вибух. 

Антон сидів в себе у квартирі. Щільні штори не пропускали сонячне світло в прокурену кімнату. Стискаючи короткий автомат , він дивився на своїх товаришів. 

-От скажи - нащо? - почав Скрипка, бо до війни був скрипалем. - На що все це? 

-Треба було навести лад в країні…

-Нам не бреши - хором перебили товариші. 

-Як би я відмовився, мене б ліквідували. 

-Дурня вимкни - сказав Сокол - Чого ти не вставив флешку з “хробаком”? Нащо фінансиста відпустив? Та ще й дав йому весь розклад. В яку гру ти граєш? Чи ти думаєш , поліція захоче щось робити? 

-Це важко пояснити.

-Ну а ти спробуй? - вставил Скрипка.

-Фінансиста я не відпустив…

-А чого ти заморочувався?- встояв в розмову Дід - Це ж подумати . Проник у квартиру . Заміновану шоколадку підклав. А як би він її вдома з'їв? 

-Ризик був. Але флешку все одно доставили б в поліцію. 

-Так нащо? Ти що в закони віриш?

-Не смішіть. І не питайте нащо. Пояснити все одно не зумію. 

-А чого ти кураторів своїх не пристрелив? - запитав Сокол. 

 Антон розсміявся 

-Життя не бойовик. Я не Рембо. Вони для мене не доступні. 

 Розмову перебив гуркіт виламаної двері, і вибух розтяжки. 

-Скоро зустрінемося - мовив своїм товаришам, вскочивши з крісла знімаючи автомат з запобіжника. 

 А товариші зникли. Зник Скрипка , загинувший від мінометного обстрілу. Пішов Дід, живцем в броні згорівший. Лишив його Сокол, з яким вони розійшлися на позиції. Антон дійшов , в він ні. 

Поліцейські бігли сходами , тримаючи пістолети в руках. Автоматну чергу , з вибухами , було чути з далеку. 

 Антон вибіг на сходи , з автоматом в руках і наткнувся прямо на поліцейських. Чергою пролив напарника Картова, але закінчилися набої. Куля в серце поклала кінець життю Антона. 

Управління Служби Безпеки України 

 Полковник з майором пили коньяк , за успішне завершення справи. Все було обставлено так , що з'їхавши з розуму вояка влаштував серію вибухів, а потім відкрив стрілянину по приїхавшим його арештовувати поліцейським.