Ден здивовано подивився на Лізу, а потім швидко зв'язав порвану струну в міцний вузол. Оцінивши неймовірну силу її голосу, він закликав дівчину допомогти йому разом повернути місту його звуки, поки портал до реальності остаточно не закрився.
Дівчина підійшла ближче й поклала свою долоню на дерев'яний корпус гітари, ділячись із Деном залишками тієї золотої енергії, що все ще вирувала в її серці. Хлопець упевнено вдарив по струнах, і вони разом завели фінальну, гучну й переможну мелодію, яка повністю перезапустила увесь вимір Ехо, знищивши залишки чорної плісняви.
Ліза на мить заплющила очі, а коли розплющила їх — виявила, що стоїть на самому виході з підземного переходу, тримаючи в руках телефон. У навушниках знову весело й голосно грав той самий улюблений рок-трек, на якому все зупинилося. Навколо вирувало звичне міське життя з галасливими перехожими, дітьми та машинами. Дівчина полегшено посміхнулася, обернулася назад до тунелю і тихо прошепотіла слова подяки Дену, точно знаючи, що більше ніколи в житті не боятиметься говорити.