Ліза зрозуміла, що зламана гітара Дена їм більше не допоможе, поки хлопець гарячково намагався зв'язати залишки порваної струни. Один із Пожирачів протягнув свою сіру руку, і Ліза відчула, як від цього холоду її власні думки почали згасати, а спогади про улюблені пісні — стиратися, залишаючи лише порожнечу.
Страх сковував її тіло, не даючи поворухнутися, але десь глибоко в грудях раптом спалахнула шалена, нестримна злість. Вона згадала, як сильно любить своє життя, як любить співати вечорами й як сильно вона не хоче перетворитися на німого привіда в цьому підземеллі.
Ліза міцно заплющила очі, набрала повні легені холодного повітря і закричала щосили, випускаючи всю свою лють і бунт. У вимірі Ехо її голос миттєво перетворився на сліпучу звукову хвилю яскраво-золотого кольору, яка розірвала задушливу тишу переходу наче грім. Цей золотий спалах із неймовірною силою вдарила по Пожирачах Звуків, від чого істоти не витримали чистої людської емоції, почали тріскатися й миттєво розсипалися на мільярди дрібних шматочків, наче крихке скло.