Ліза йшла звичним маршрутом зі школи, засунувши навушники глибше у вуха, щоб відгородитися від нудного світу навколо. На екрані телефона звично блимав трек її улюбленого рок-гурту, під який вона завжди уявляла себе на великій сцені. Проте якраз посеред вулиці, біля старої кав'ярні, музика раптом різко перервалася. Замість знайомих гітарних рифів у динаміках зашипів гучний білий шум, від якого дівчина аж поморщилася.
Вона витягнула телефон, збираючись перезавантажити додаток, але екран застиг, а шум ставав дедалі голоснішим, перетворюючись на важкий тріск старої радіостанції. Раптом крізь перешкоди прорвався чийсь чистий, але неймовірно наляканий хлопецький голос, який благав про допомогу та попереджав, що якісь істоти вже поруч і забирають людські голоси.
Ліза застигла посеред тротуару через те, що навколо неї відбулося щось зовсім дике. Світ миттєво втратив усі звуки, наче хтось натиснув кнопку повної тиші на велетенському пульті. Величезні вантажівки та легкові машини мчали дорогою в абсолютній, моторошній тиші. Перехожі навколо продовжували кудись поспішати, сміятися та сперечатися, але з їхніх губ не злітало жодного звуку, і світ перетворився на німе кіно.