Розділ 6 - Зникнення

Софія не помітила моменту, коли чоловік з гірляндою зник.

Він просто… перестав бути.

Сидіння навпроти залишилося порожнім, гірлянда лежала на підлозі, тьмяно блимаючи, ніби не могла зрозуміти, куди подівся її власник.

— Він вийшов? — прошепотіла вона.

— Ні, — відповіла літня жінка. — Він залишився.

Софія відчула, як стискається горло.

— Це означає…

— Це означає, що трамвай їде далі без нього, — сказав водій. — А він — без трамвая.

Макс нахилився, підняв гірлянду.

— Тоді що з ним буде?

— Він повернеться туди, де зупинився колись, — відповів водій. — І проживатиме один і той самий момент знову й знову.

— Це жахливо, — прошепотіла Софія.

— Це звично, — заперечив водій. — Більшість людей так і живе.

Годинник над дверима показував 00:00.

Північ.

Трамвай не зупинився.

Не зник.

Світло не погасло.

Натомість вікна заповнилися сліпучим сяйвом, ніби хтось відкрив усі двері водночас. Софія заплющила очі, міцніше стиснувши руку Макса.

— Ми запізнилися? — спитала вона.

— Ні, — відповів водій. — Ви встигли.

Світло згасло так само раптово, як і з’явилося.

За вікнами знову було місто. Справжнє. Живе. З салютами, сміхом, людьми.

Трамвай сповільнився.

— Виходьте, — сказав водій.

— А ви? — запитала Софія.

— Я залишусь, — відповів він. — Хтось має їхати далі.

Вона вагалася. Оглянула салон.

Літньої жінки вже не було.

Її валіза стояла біля дверей — порожня.

— Вона теж…?

— Вона вийшла раніше, — сказав водій. — У свій час.

Двері відчинилися.

Холодне повітря вдарило в обличчя. Софія зробила крок — і зупинилася.

— А якщо ми знову захочемо втекти?

Водій подивився на неї довго й уважно.

— Тоді трамвай знову знайде вас.

— Але наступного разу він може не чекати.

Макс усміхнувся — вперше за всю ніч по-справжньому.

— Не дамо йому такого шансу.

Вони вийшли.

Двері зачинилися.

Трамвай рушив — і зник у світлі салютів.

Софія стояла на знайомій площі, серед людей, які обіймалися й рахували секунди до першої хвилини нового року.

— Ми справді тут, — сказала вона.

— Так, — кивнув Макс. — І тепер питання лише одне.

— Яке?

— Що ми зробимо з цим роком.