Повернувшись із Марса, Олексій уже не шукав простого рішення. Перед ним лежали три шляхи: знищити мережу Пожирачів, підкорити її або спробувати змінити правило, на якому вона трималася. Третій шлях існував лише як припущення.
«Горизонт» ніс сліди бою. Частина органічних коридорів заросла рубцями, у пам'яті корабля залишилися порожні місця загиблих членів екіпажу. Еріан показав чорні мітки навколо системи: передові сили вже проходили через брами.
Олексій розповів про архів на Марсі та ключ Саеля. Екіпаж розділився. Одні вимагали негайно застосувати останню команду, інші боялися, що знищення мережі пробудить ще гірші автономні уламки.
Ліра підтримала третій шлях, хоча він суперечив усьому її досвіду. Вона зізналася: на Марсі зрозуміла, що бажання помсти тримало її ближче до Пожирачів, ніж хотілося визнавати.
Еріан відновив командування, бо «Горизонт» юридично оголосив себе живою істотою й обрав капітана. Рада не мала протоколу для непокірного корабля-громадянина.
Під час короткої тиші Олексій зателефонував колезі з ремонтної дільниці. Той спершу лаявся, потім запитав, чи справді над Місяцем стоїть флот. Розмова про зламаний верстат і неоплачену вечерю повернула масштаб речей: Земля складалася не з абстрактних мільярдів, а з окремих незавершених днів.
— Ти щось придумав? — запитала Ліра.
— Ні.
— Добре. Прості відповіді на такі питання небезпечні.
Олексій усміхнувся. До прибуття основної хвилі залишалося шість годин. Він наказав готувати планетарну передачу й відкрив канал до Ради. Повернення додому не означало повернення до колишнього життя. Воно означало прийняти відповідальність, не привласнюючи права вирішувати за всіх.
#338 в Фантастика
#108 в Наукова фантастика
#62 в Постапокаліпсис
космічна експедиція, іншопланетна цивілізація, боротьба за майбутнє
Відредаговано: 15.08.2026