Розділ 10. Справжнє призначення

Політ до Марса тривав кілька годин, але мовчання між Олексієм і Лірою було довшим. Вона вважала зустріч пасткою. Він погоджувався, проте хотів почути того, кого всі боялися.

Архіваріус спробував відключити навігацію. Олексій уперше наказав Ядру не підкорятися власному помічникові. Кристал визнав пріоритет носія, і в голосі Архіваріуса з'явилася образа — майже людська.

Під час польоту Олексій дізнався про Ліру. Вона народилася на Нереї, світі під суцільним океаном. Пожирачі не знищили планету одразу: вони вимкнули припливні станції, змусивши мешканців обирати, які міста рятувати. Відтоді Ліра вірила в дію більше, ніж у моральні сумніви.

— Якщо матимеш можливість їх знищити, а ти вагатимешся, загинуть інші, — сказала вона.

— А якщо я не вагатимусь, ким стану?

— Живим. Іноді цього досить.

Корабель увійшов у каньйон і пройшов крізь кам'яну стіну, що виявилася полем. Усередині Марса був зелений простір із озерами, садами й зоряним небом, спроєктованим на склепіння. Це був резерв Аелар, створений для очікування.

Тисячі Ядер світилися в колонах. Архіваріус пояснив: кожне колись мало носія. Більшість Хранителів загинули не в бою, а від перевантаження — вони намагалися одноосібно приймати рішення за світи.

У центрі саду чекав Саель без маски. Втомлений старий підвівся назустріч.

— Я не кликав тебе, щоб виправдатися. Я кликав, бо за сімнадцять днів ти повториш мою помилку або знайдеш те, чого не знайшов я.

— Третій шлях?

— Якщо він існує.

Так почалася розмова, від якої залежало більше, ніж майбутня битва.