Розділ 8. Дзеркало

Зала Пам'яті зустріла його абсолютною темрявою. Архіваріус замовк, Ядро не світилося. Потім виникла Земля майбутнього: чисті міста, відсутність війни, голоду й злочинів. На кожній будівлі був знак Хранителя.

Старший Олексій сказав, що переміг Пожирачів і навчив людство порядку. За його жестом тисячі людей одночасно зупинилися й повернули голови. Вони не страждали, бо не могли обрати нічого, що породжує страждання.

— Ти керуєш ними.

— Я захищаю їх від них самих.

Двійник показав війни, катастрофи й дитину під уламками. Запропонував просте рішення: забрати можливість неправильного вибору. Олексій відчув спокусу. Після всього пережитого світ без помилок здавався милосердним.

Та серед безпечного міста він не почув сміху. Люди існували, але не жили.

— Моя справа — дати їм шанс, а не призначити правильне життя, — сказав Олексій.

Майбутнє розсипалося. Перед ним постав Хранитель у срібній масці. Він зізнався, що колись зробив інший вибір: заради миру створив систему, яка мала передбачати конфлікти. Так народилися Пожирачі Світла.

Олексій прокинувся на підлозі через три хвилини корабельного часу. Для нього минули години. Він розповів Еріану побачене й помітив: капітан здивований не самою правдою, а тим, що вона стала доступною.

У згаслому уламку розвідника Олексій знову відчув спогад. Це підтверджувало найгірше: ворог зберігав сліди тих, кого знищував.

— Архіваріусе, хто створив Пожирачів?

Після довгої паузи той назвав ім'я:

— Саель.

Еріан відвів погляд. І Олексій зрозумів, що брехня вже була на борту раніше за нього.