Розділ 7. Пробудження

Зброя «Горизонту» ковзала по поверхні чорної сфери, не залишаючи сліду. Після другого удару захист корабля впав до половини. Еріан наказував спокійно, але Олексій бачив страх екіпажу як різкі спалахи в енергетичній мережі.

Давній голос велів дивитися не очима. Олексій заплющив їх і побачив світлові нитки, що пронизували корабель, Землю й сам простір. Розвідник був темною плямою, однак у його центрі пульсувала червона точка — вузол, де сходилися керування й пам'ять.

— Я знаю, куди стріляти.

Еріан повірив без доказів. «Горизонт» прийняв координати безпосередньо з Ядра. Щоб зробити постріл, довелося зняти більшість захисту. Ліра не відводила погляду від Олексія, наче перевіряла, чи не зламається його намір під тягарем чужих життів.

Золотий промінь увійшов у червону точку. Сфера розкололася зсередини. Перед загибеллю вона випустила короткий сигнал, і за межами системи спалахнули тисячі міток. Відлік скоротився до сімнадцяти днів.

Екіпаж святкував порятунок, але Олексій почув у згасаючій мережі розвідника не машинний шум, а уривок чужого спогаду: море під фіолетовим небом і дитячий голос. Він приховав це від Архіваріуса.

— Ти врятував корабель, — сказала Ліра.

— Я когось убив.

— Воно не було живим.

— Ти впевнена?

Ліра не відповіла.

Давній голос повернувся: «Ти побачив слабкість ворога. Тепер побач слабкість у собі». Еріан відкрив Залу Пам'яті — місце випробувань Хранителя. До прибуття флоту лишалося надто мало часу, але Олексій уже розумів: небезпека полягала не лише в тому, що він може виявитися слабким. Значно страшніше було стати достатньо сильним і перестати сумніватися.