Розділ 5. Капітан із трьох зірок

На трапі Еріан попросив показати кристал. Побачивши внутрішній знак, він зблід: це було справжнє Ядро, а не уламок чи копія. Срібну воїтельку звали Ліра. Вона трималася холодно, перевіряла кожен рух Олексія й не приховувала недовіри до виду, який щойно відкрив радіозв'язок у космічному масштабі.

Мисливці спробували атакувати під час відльоту. «Горизонт» прикрив і кам'яне коло, і людей «Контуру», хоча міг піти без бою. Цей вибір переконав Олексія більше, ніж промови Еріана.

Усередині корабель не був металевим. Стіни дихали срібним світлом, повітря пахло хвоєю, а підлога відгукувалася на кроки. «Горизонт» привітав нового Хранителя власним голосом. Його виростили з біоархітектури Аелар, і він пам'ятав двадцять сім капітанів.

Еріан показав карту Союзу Оріону. Сотні світів світилися тьмяно; чорні позначки означали цивілізації, знищені Пожирачами. Земля була останнім відомим місцем, де могло прокинутися повне Ядро.

— Чому я? — запитав Олексій.

— Бо ти не попросив у нього влади, — відповів Еріан. — Але це не гарантія, що не попросиш завтра.

Ліра провела Олексія до каюти. Вона зізналася, що її рідний світ утратив океани після атаки Пожирачів, а молодший брат загинув у евакуаційному коридорі. Для неї Земля була ще однією планетою, яку Союз може не встигнути врятувати.

Кристал розгорнув нову карту. До Сонячної системи рухався флот. Розрахунок Архіваріуса дав двадцять один день.

Еріан наказав почати навчання негайно. Олексій стояв перед оглядовим вікном і бачив, як Земля стає кулею. Його дім не зник — він уперше став цілим, умістився в одному погляді й через це зробився дорожчим.