Розділ 3. Перший дотик сили

До ранку Олексій не спав. Архіваріус запустив синхронізацію, і квартира розчинилася. Олексій опинився в пам'яті Аелар: серед прозорих веж, трьох сонць і мовчазних істот зі срібними очима. Вони обмінювалися думками через світлові нитки й називали цю мережу Співом.

Він побачив, як Аелар створили Ядра для Хранителів — посередників, здатних чути мережі світів і зупиняти катастрофи. Та Архіваріус показував лише уривки. На запитання про причину загибелі відповідав: «Доступ обмежено до стабілізації носія».

Повернення було різким. У двері вже били. Марек Ворон через гучномовець обіцяв безпеку, якщо Олексій віддасть артефакт. Архіваріус попередив, що в коридорі стоять поглиначі поля. Вікно було надто високо, сходи перекриті.

— Довірся Ядру, — сказав голос.

— Я навіть собі зараз не довіряю.

— Цього достатньо. Торкнися точки за стіною.

Олексій побачив крізь бетон тонкі золоті лінії — енергетичний каркас будинку. Він обрав вузол, де не було людей. Простір зігнувся. Кімната розтягнулася в тунель, а наступної миті холодна земля вдарила в коліна.

Він опинився за сотні кілометрів від міста, посеред лісу. Довкола стояли дванадцять каменів із тими самими знаками, що на кристалі. Телепортація випалила сили: Олексій ледве підвівся, його нудило, руки тремтіли.

У квартирі «Тінь» знайшла лише синій опік на підлозі. Марек не дозволив переслідувати навмання. Він знав про кам'яні Вузли й розумів, куди повело носія.

Серед дерев Олексій почув віддалений гул. Кристал показав три чорні кораблі, що входили в атмосферу. Його перший дотик сили не врятував від полювання — лише переніс його на наступне поле бою.