Том 1. Розділ 9

Світло. М’яке, ковзає по шторах, наче долоня по щоці.
Пробудження було… дивним. Але теплим. Іноді прокидаєшся після якогось особливо гарного сну – і в перші секунди не можеш зрозуміти, чи був він сном… чи реальністю? От так було й зараз.
Я відкрила очі повільно, ніби боялася злякати відчуття.
Поряд, на тумбочці, лежав кулон. Той самий. Пляшечка з посланням. Я обережно взяла його в руки, притисла до грудей і всміхнулася.
Значить, усе це… було. Справжнє.
Всередині знову спалахнули вчорашні емоції. Як він дивився на мене. Як говорив. Слова, які… ну, я й справді не думала коли-небудь почути. Не всерйоз. Адже я… вітубер. Стрімер. Шоумен. Завжди прикидаюся сильною. Веселою. Розкутою.
Але вчора… я була собою. З усіма своїми «але». І він не відступив. Він залишився. Він… тримав мою долоню, поки я плакала, і не відпустив навіть тоді, коли я стихла.
Я натягнула на себе худі, знову залізла під ковдру й взяла телефон.
Блокування – свайп. Повідомлення – одне. Від нього.
Серце. Просто. Застрибало.
Добрий ранок.
 Я теж усе ще усміхаюся.
 І досі думаю, яка ти дивовижна.
Я перечитала це тричі. Потім притисла телефон до грудей і захихотіла. Як дурненька. Але щаслива дурненька.
Він… теж думає про мене вранці. Це щось означає, правда? Це ж не просто ввічливість? Це ж… справжнє?..
Я уткнулася носом у ковдру, ховаючи обличчя, ніби він міг побачити, як я червонію. Пальці тремтіли, коли я почала друкувати відповідь.
Добрий ранок, мій Семпай.
Дякую за це. І за вчора.
Я прокинулась… і наче світ став іншим. Світлішим. Теплішим.
Сподіваюся, ти виспався 💕
Я подивилася на екран і відчула, що це… занадто. Не варто писати все, що в тебе в голові! Може, колись я і зможу бути настільки відвертою і відкритою, але поки… рано.
Стерла половину. Спробувала інакше. Ще раз.
Врешті-решт залишила тільки:
Добрий ранок. Дякую.
Сподіваюся, ти виспався (＾▽＾)
І, зітхнувши, натиснула «Надіслати».
Відправила. І відразу згорнулася клубочком. Ніби цей діалог був якимось тонким магічним каналом між нами. Занадто крихким. Занадто важливим.
Ти справді… стаєш частиною мого світу, так?..
Я знову дивлюся на кулон. Ця записка всередині.
Ти потрібна багатьом людям. І серед них я. Завжди.
Він написав це заздалегідь. Він… не знав, як пройде день. Не знав, як я себе поведу. Але все одно написав. Бо відчував. Так роблять тільки справді турботливі люди. Або… закохані?
…
У голові крутиться все й одразу. Серце калатає. Я хочу… ні. Я дуже хочу… провести з ним ще один день.
Але не просто день. А особливий. Той, що буде не повторенням першого, а продовженням історії. Нашої історії.
Де він побачить мене не лише розгубленою й вразливою, а й веселою, творчою. Де я можу подарувати йому щось – не матеріальне, а радість, тепло. Де я зроблю його день таким, яким він зробив мій.
Треба придумати щось особливе… Може ще один квест, хіхі? Чи краще океанаріум? А може парк атракціонів?
Або… прогулянка тихим парком, де ростуть сакури? Ми могли б влаштувати пікнік. Я б спекла щось сама… навіть якби довелося зіпсувати дві тонни печива. Він би засміявся, я б надула щоки й сказала: «Ну тоді сам готуй, якщо такий розумний!» І ми б розсміялися разом.
Або, може… я б покликала його до себе. Ні-ні… не для «цього». Я не про те. Просто… зробити чай. Укутатися в ковдру. Подивитися дурнувату комедію. Посміятися разом. А потім… заснути поряд, не торкаючись, але відчуваючи його дихання поруч.
Занадто рано… занадто… мрійливо… І все ж – це так солодко. Так тепло.
…
Я знову взяла телефон. І знову – повідомлення від нього.
У мене на вихідні планів немає.
Якщо раптом ти вирішиш, куди хочеш – я готовий ❤️
Він сам запропонував. Він чекає. Він… хоче знову побачити мене.
Боже… що ти робиш зі мною, Семпай?..
Я пишу:
Так, на наступних вихідних я буду вільна.
 Я хочу придумати щось особливе.
 Хочу здивувати тебе.
 Як ти здивував мене. Тож чекай ◕ᴗ◕
Відправити.
Глибокий вдих. Світ знову здається великим. Але вже не страшним. Бо десь у цьому світі є ти.
Той, хто дивиться на мене так, ніби я не просто весела героїня. А справжня. Така, якою я й сама собі не завжди дозволяю бути.
І тепер… я хочу бути такою тільки для тебе.