Втеча

Глава 15. Втеча

-       Мм, зарраза.

Він перевів важіль КПП у нейтральне положення.  Вантажівка почала знижувати швидкість.

-       Що там?

-       А ти подивись уважніше, - сказав Залізний указуючи пальцем вперед.

-       …лять.

Метрів за десять до мосту нас чекав патруль військових. Вони вже давно почули вантажівку, та неквапливо виходили зі придорожних дерев тримаючи зброю напоготові. Це була зустріч не з приємних.

-       Откуда им здесь взяться? Не припомню, чтобы военщина совалась так далеко вглубь Зоны. Что делать то будем?

-       Може вони нас не помітили..? Промовив я хоч чудово розумів, що здоровезну вантажівку, гул від якої чути на пару кілометрів не помітити вкрай важко. Залізний на пару з Фібі синхронно повернули голови у мій бік  та подивились, як на телепня.

-       ..просто спитав.

Поки ми повільно котились роздумуючи , що краще прийняти, військові вже почали переміщатись таким чином щоб можна було в разі необхідності спокійно обстріляти автівку.

-       Может взятку удастся дать?

-       Сильно сумніваюсь. Залізний вже перераховував кількість солдат і прикидував сили. Зазвичай, загризатися з військовими дуже ризиковане діло. Якщо встигнуть викликати підмогу, - ховайся. Це на додачу до того, що озброєння у них не йде в ніяке порівняння з тим що є у сталкерів. Але якщо встигнути перебити усіх…їх цілком можуть списати на втрати всередині Зони, по яким не завжди ретельно ведуть слідство. Я одразу відкинув цей варіант, і по стиснутим в пряму лінію губам Залізного зрозумів, що він теж. На разі військові нам не друзі точно, але вони всього лиш роблять свою роботу. Те що вона йде у розріз з нашими цілями не надає нам права стріляти направо і наліво. Прийдеться діяти за обставинами.

-       Фібс, настучи в «Долг» смску. Можливо Капітан зможе чимось допомогти. Все ж таки ми їх миротворчі дупи рятували від мутантів.

Поки Фібі дуже швидко набирав повідомлення, ми зупинились просто поперед посту військових. На нас уставились три чорні мушки Fort L33.  Четвертий , очевидно був головним.

-       Всім вийти з машини тримаючи зброю у витягнутих руках . Без фокусів.

Так, як я вже сидів з краю, то першим взяв автомат двома руками, і так щоб усі бачили відкрив двері і вийшов з авто.

-       Кинув на землю.

Я обережно поклав його до долу, намагаючись не нервувати зайвий раз хлопців, котрі тримають мене на прицілі. Моєму прикладу послідували і Фібі з Залізним.

-       Документи, які посвідчують особу та перепустки на перебування у забороненій зоні.

До нього наблизився один з солдатів , та показав екран ПДА.

-       Шановні , давайте без довгих прелюдій. Ви і самі чудово розумієте, що перепусток у нас нема. Але зараз є проблема значно важливіша,…

-       Як і завжди, як і в усіх.

Перебив Залізного військовий.

-       Зараз , ви прослідуєте за нами до КПП , де ми вас передамо місцевим органам.

-       Що робити з «Зілом»?  Поцікавився хлопець з сержантськими нашивками.

-       Ви де машину нарили?

-       Знайшли

-       Так і запишемо, - вкрали на забороненій території .

-       Поймите же вы! На свободу выбрался неизвестный доселе мутант! Зверюга жутко опасная, если сейчас его не убить, передавит кучу народу!

Головний на його оклик лише підвів очі від ПДА, та пронизуюче подивився .

-       Будь-який мутант небезпечний. І будь-який з них може вбити людину. От тільки нормальні люди сидять поза КПП . А всередині Зони знаходиться лише шваль типу вас, з-за яких нам приходиться ризикувати своєю головою.

-       Мы , в общем то, помогли миротворцам отбиться от полчища зверья несколько дней назад, вы могли слышать .

-       Тобто ви залізли на заборонену територію, де миротворці підгрібають за вами лайно і вас же утирків, рятують від смерті, а ви їм раз в житті допомогли від мутантів відстрілятись…може тобі ще медаль вручити? Раз ви вже самі сюди залізли, то живете по законам джунглів.

Я вже зрозумів, що навіть з допомогою капітана, нас навряд чи зможуть виручити. У мене ще залишалось вдосталь готівки, і я спробував останній варіант.

-       Я вибачаюсь, можна вас на хвилинку?

Старший, знову відірвався від ПДА в який він заносив наші паспортні дані, наблизився до мене і увесь перетворився в суцільну увагу.

-       Можливо , ми зможемо піти по путі найменшого спротиву?

-       А, що є пропозиції ? Змовницьким тоном відповів він.

-       Думаю домовитись зможемо…

-       Ммм… багатозначно промичав командир кваду, та коротко, без замаху ткнув самими фалангами пальців під дих.

-       Доходчиво?

-       Максимально. Просичав я.

-       Пакуйте їх ! Машину тут залишимо .

Нам по черзі стягнули руки пластиковими хомутами, та  запихнули в броньовик, типу того на якому ми пересувались разом з капітаном, тільки значно менший. Слідом в нас полетіли наші речі. Сподіваюсь Дід прочитав повідомлення і табір зможе вчасно перейти на інше місце, та розповісти сталкерській спільноті. Про василіска вони вже звісно знають, але те що зовсім незабаром він почне на них полювання прямо в селищі…

Зарокотавши двигуном броньовик тронувся з місця.Автомобіль пах соляркою та мастилом.  Всі сиділи мовчки. Настрій був гнітючим. Солдати не зводили з нас очей ,час від часу погладжуючи чорну сталь автоматів, та дірявлячи нас своїм взором. Ми ж, тільки похмуро переглядались один з одним . Залізний звівши скули злобно поглядав на них . Фібі трохи нервував , покусував губу та крутив головою шукаючи можливий вихід. Я ж намагався тримати спину прямо, та не видавати своєї тривоги. Як сталкерів, нас мали відвезти до місцевого відділку, звідки нас забере поліція. Якщо за проникнення у заборонену зону можна відробитись чималим штрафом , або невеликим строком, який можливо замінили б умовним, то от за носіння незареєстрованої вогнепальної зброї точно вліплять років сім. Можливо якби мені вдалось набрати Ніка, то йому вдасться мене відмазати, але не думаю , що це розповсюдиться на хлопців. Залишається силовий метод вирішення – диверсія. В цілому , за шанс висвободитись я готовий пободатися з четвіркою військових.