Знову в дорозі

Глава 11. Знову в дорозі

 Я помітив одну з приємних особливостей Зони. З-за підвищеного рівню радіації чи ще з якої причини, тут майже не зустрічалися комари, мошка та інші дрібні комахи , котрі часом спричиняли чимало незручностей. Рідкі пориви вітру змушували щулитися. У капюшоні було спекотно, а без нього прохолодно, тож я те і діло одягав та знімав його з голови. На шляху усе частіше стали траплятися аномалії. Те і діло приходилось обходити великі ділянки і сходити з маршруту. Залізний, який йшов першим зупинився та скинув рюкзак біля великого поваленого дерева.

-       Привал.

Він трохи походив довкола, розминаючи плечі та провітрюючи змокрівшу від довгого переходу спину. Ми з Фібі тим часом дістали принади для розігріву  їжі та сам провіант, та постаралися виставити пальник так, щоб його не задували пориви вітру. Залізний відкрив на ПДА мапу, та увімкнув позиціонування. Поки ми проводили трапезу він нахмуривши брови водив пальцем по екрану .

-       Аномалий после выброса больше чем обычно, а?

-       Так. І назад йти не варіант. На старих мапах є асфальтована дорога, яка виходить на залізку. Можливо попід нею є «полустанок» чи щось типу того Пропоную обійти ці аномалії. Якщо від дороги хоч щось лишилось йтиметься легше і ми втратимо небагато часу. ..

-       Но?

-       «но», місцина глуха. Туди ще у дванадцятих роках перестали навідуватись, бо мало хто звідти вертався.

-       Мутанти? Я міркував, що витративши значну частину набоїв на мутантів, ми можемо попасти у скрутну ситуацію прибувши до підземного комплексу з порожніми руками.

-       Хз. Можливо мутанти, можливо там банально нема де сховатися від викиду. У будь-якому разі моя машинка вже біситься від кількості аномалій.

-       То й що, у нас ...я витягнув з кишені ПДА та розблокував його. Ще вчора повністю заряджена батарея вже була майже на нулі...якого дідька?!

-       ПДА реагирует на каждую аномалию и отслеживает её. При таком большом количестве батарею это садит на ура. На компах подешевле могут и «микрухи» выйти из строя. Будет не очень хорошо, если у нас компы сдохнут прямо посреди скопления аномалий.

Я пожав плечима. В обхід, то в обхід.

По всій вірогідності тут вчора був чималий дощ. Листя прикриваюче землю вже підсохло , але ґрунт під ним ще зберіг вологу та з виходом сонця щедро видихав з себе сирість з запахом тліну. Залізний звівся на ноги.

-       Тоді не будемо баритись. Хто зна коли нам трапиться місце де можна буде заночувати без ризику познайомитися з парою мутантів.

Ми позакидали речі у рюкзаки, прикопали консервні банки у землю під поваленим деревом та пішли геть від аномального поля на ходу ставлячи мітки у своїх ПДА. Тут має бути вдосталь артефактів, але щоб дістати їх прийдеться попітніти. Дорогою нам зустрічались старі обпалені дерева, згорівші ще до другого вибуху. По лісу пересуватись було важче. Черевики чіплялися об коріння або просто тонули у нашаруваннях прілого листя. Наші детектори час від часу видавали стривожене попискування . Радіоактивні частинки розкидані ще під час першого вибуху , поховані на десятки років під землею все ще протягували свої смертоносні промені до всього живого. Йшли доволі швидко і я помітив, що Залізний дихає вже досить важко. Фібі ж ішов , як заведений. Навкруги був тільки ліс. Сосни поскрипували у вишині , шишки тріскались під ногами , а легкий вітерець колихав гілочки молодих дерев та папоротнику попереду. Хоч до заходу було ще далеко, густа рослинність лісу затримувала сонячне світло і вже зараз починало темнішати. Залізний знайшов на мапі позначку, яка б мала  символізувати будівлю. Ми оточили його теж заглядаючи у монітор ПДА.

-З/Д  станція?

- Ні. Занадто мала, і біля неї розташована всього одна колія. Або «полустанок», або ще якась допоміжна споруда. Треба перевірити. Не хочеться ночувати просто неба . Місцина якась непривітна.

Місцина відповіла йому шумом вітру у кронах дерев, та ворон'їм карканням. Ліс змінився широкими просіками, і Ми рушили на схід, туди – де слабке вечірнє сонце озаряло небосхил у ніжний рожевий колір. Під ногами стали траплятися уламки цегли та залізяччя. Ландшафт змінився . На нашому шляху розкидались пагорби заросші лободою та будяками. Поки я крутив головою, то спіткнувся об щось приховане у траві та впав на коліно. Щось – виявилося нічим іншим, як залишками бетонного стовба. Ми знаходились у руїнах села. Я поділився своїм «відкриттям» з хлопцями. Впевнений, що вони вже давно про це здогадалися , але мабуть я хотів «похизуватись» наявності у себе дедуктивних здібностей. ПДА став пищати все наполегливіше – рівень радіації підвищувався. Село швидше за все було зруйновано незадовго після першого вибуху. Фібі дістав з аптечки на рюкзаку кілька пігулок антираду та видав нам. По їх з Залізним обличчям я зрозумів, що вони дещо занепокоєні . Ми розраховували обійти поле аномалій, натомість потрапили у сильно забруднену зону, та й аномалій раз на те пішло тут ненабагато менше. Повертатися вже було чистим безглуздям, тож лишалося тільки покладати надії на те що мітка на мапі виявиться достатньо надійним пристанищем.

-       В темпі, хлопці. В темпі. Тут пара сот метрів залишилась.  Залізний прискорив крок та дістав з бокової кишені комбінезону кілька гайок з прив'язаними до них шматками ганчір'я. Попереду поміж зарощів вже можна було розгледіти темний силует бетонної будівлі. До сховку залишились лічені хвилини, але радіти було ще рано...

Детектор пронизливо застрекотів і Залізний підняв руку даючи нам знак зупинитись. Наші вуха трохи позакладало від слабкого то наростаючого, то затухаючого гулу і ледь чутного потріскування. Дивлячись почергово то на детектор, то перед собою, він прийнявся жбурляти гайки щоб прощупати межі аномалії. Дітище Зони  огризнулось йому гучним тріском та розрядом струму. Волосся на тілі встало дибки. Детектор продовжував монотонно подавати сигнали небезпеки. Залізний пройшов декілька кроків вбік та знову повторив трюк з гайкою. Тихе падіння залізяки ознаменувалось стовпом вогню просто з землі. Над її оплавленим, безформним залишком парив у повітрі тонкий невагомий попіл від згорівшого листя та ганчірки, яка була прив'язана до гайки. Сталкер повільно стягнув з плечей рюкзак та обережно поклав його на землю.