Старі нові друзі

Глава 9. Старі нові друзі

Мало-помалу у залу почали сходитися сталкери на вранішній прийом їжі. Речі були вже зібрані, маршрут прокладений, - я махнув на прощання Діду та пішов по стежці на вихід з табору. Аномалій біля селища було мало, тож я швидко віддалився від нього на чималу відстань. На екрані ПДА по краях мапи світилися жовті крапочки , - поодинокі сталкери поверталися з рейду. Скоро прийшлось розстебнути комбінезон, прогулянка швидким кроком добряче мене розігріла. Сонце піднімалося усе вище на небокраї , вітер був відсутнім – ставало чим-дуж задушливіше.  ПДА коротко пропищав три рази , на зустріч мені наближалось троє сталкерів. Не дуже вчасно, - до схованки бармена залишалось не так багато ходьби. Але я не став зупинятися, щоб стороння людина запідозрила моє небажання виказувати свій шлях. Через кілька хвилин моїм очам предстали троє чоловіків тридцяти-сорока років на вигляд.  Усі, як один носили шкіряні куртки темних відтінків та спортивні штани.

-       Оу! Здоров братан! Замахав до мене один з них. Один з передніх зубів був відсутнім. – закурить не найдеться?  Майже лагідно додав він підійшовши ближче.

-       Не палю.  Я розстебнув один з двох фастексів на лямках рюкзака. Найкрупніший похилив голову вбік та безстрасно промовив:

-       Да и мы тоже.

Ну, точно. Бандити. Рюкзаків при них не було , отже мене помітили здаля та залишили речі неподалік. Зброї я теж не бачив, або не хотіли щоб їх почули з табору ( який і так вже досить далеко), або були впевнені що втрьох без зайвих зусиль влаштують мені шанхайський полудень. Я відступив на крок назад та скинув рюкзак з плеча. Мій новий «братан» різко пішов на мене на ходу викидаючи правицю мені у вухо. Перехвативши п'ясть його руки сильно натиснув на великий палець, так щоб долоня відкрилася одночасно тягнучи його на себе. Далі я міцно вхопив її та у момент коли він падав підстрибнув та перекрутився навколо неї ламаючи один суглоб за іншим. Зап'ястя. Лікоть. Плече. У мить коли ми падали я побачив очі бандита. В них перемішалось здивування, страх перед неминучістю та жалість до себе. Він зрозумів, що зараз трапиться. Зіниці розширилися, рот відкрився , але крик застряг у горлі.

У дні коли я був у формі, у мене б такий кульбіт точно не вийшов. А зараз трохи скинув і рухатись якось... вільніше. У неї ж цей прийом був коронним. Пам'ятається могла ще й по пиці ногою з'їздити у процесі. На тренувальному майданчику чимало хто забував підняти щелепу дивлячись , як вона відпрацьовує свої прийомчики. Струнка , з чорним як смоль волоссям та розкосими очами ,вона  голосно викрикувала наносячи черговий удар. Її постать повільно почала вислизати з мого видіння. Це була,. Це... Пфф..Ви не знаєте хто?

-       Конечно знаю. Сейчас познакомлю.

Я стояв навколішки спершись руками у ноги та бурмотів собі під ніс. Поряд стиснувши зуби голосно стогнав «братан» . Я підвів голову щоб побачити , як мені у лоба летить здоровецький робочий чобіт відомої будівельної фірми. Добротна  Поліуретанова підошва з написом « OIL RESISTANT» , шнурки заправлені у середину. Доволі непоганий вибір для суворих реалій Зони, подумалося мені перед тим, як мій мозок вибухнув фонтаном важких жовто-гарячих іскор.

Темрява. Крізь мутний, густий туман у мене в голові я розібрав слова одного з бандитів.

-       Ти диви. У тебе новий рекордсмен!

-       Да уж голова, у парня похоже чугунная.

Здоровань піднявся від товариша, який не подавав ні звуку. Мертвий? Я на ногах. Хитаюсь. Інший за межею видимості. Зайшов ззаду. Його руки міцно обхопили мій поперек попід руками . Певно думав, що я вже зовсім ніякий і не став скручувати мені руки.Головний наближається з хижою садистською посмішкою. Дуже близько.

Лох.

Більш досвідчений боєць не став би повільно, франтувато підходити до супротивника, котрий ще може рухатись. Або добивай, або не вийобуйся... Але наш герой – крутий хлопець він хоче щоб жертва осягнула свою безпорадність .Хоче показати хто тут головний. Ще пара кроків і він трохи виставляє праву ногу дещо вперед. Ідеально. Головне зробити все швидко, щоб не встигли зрозуміти, поки є елемент неочікуваності. Лівою ногою я вперся йому в стегно , а права описала широку дугу та врізалася у підборіддя. Глухо клацнули зуби, з роту цвіркнула бризками кров. Шия видала неприємний хруст.

-       а..

Бовдур , який тримав мене ще зрозумів, що коїться. Коли його товариш тільки почав завалюватись , я лівою рукою дотягнувся до його голови та підтягнув її так щоб вона стала збоку від моєї і щосили зацідив правою в обличчя. Після першого удару він обм'як та розпустив руки. Звільнений - я повернуся до нього та все ще тримаючи за голову наносив йому удари поки він повністю не дезорієнтувався . В останній змах руки я вклав усю силу і перетворив його ніс на величезний розквашений помідор. Не втримавши рівновагу я впав поряд з ним. Бандит , схоже відключився і я на хвильку розслабився. На синій небесній гладі хмар майже не було видно. Гулко стукало серце. Воно билось все частіше і частіше. Дійшло. Це не серце, - це хтось  біжить сюди! До бандюків поспішає допомога. Голова ще трохи кружиться. Піднімаюсь , щоб зустріти супротивників на ногах, але замість шайки бандюків бачу перед собою Залізного та Фібі. Вони вже перейшли на крок, коли побачили що зі мною усе гаразд.

-       Та ти у нас, я так бачу прям карате-пацан.

Я махнув йому рукою у знак вітання. Фібі обережно по черзі перевірив пульс у бандитів. Двоє з них були мертвими. В живих залишився лише останній. Перший або помер від больового шоку, або був близький до цього. Залізний узяв мене за обличчя та спробував роздивитися, я відсахнув його руку , може занадто різко. Теж мені, - мати Тереза. Він пожав плечима.

-       Що там з ними, Фібі?

-       Этот ещё живой. Слышишь, Рэмбо, а на кой черт тебе пистолет, если ты ним не пользуешься? Пальнул бы в воздух и все дела.

От же ж.

-       Я забув за нього. Вони подивилися на мене як на божевільного.