Бар

Глава 5. Бар

Нарешті у далекі показався блок пост «Долгу». Кулеметна точка з мішків набитих піском перекривала дорогу. У якості головного калібру був “ДШК”. Гаряче ж тут буває, якщо приходиться користуватися такою суворою машиною війни. Долговці ,як і належить на блок посту при повному параді з усією амуніцією. Побачивши нас крупний долговець зробив декілька кроків назустріч і зупинився у двох- трьох метрах від укріплення. Боєць тут був старшим і йому це явно подобалось. Руки вальяжно лежать на «калашникову», пасок  якого перекинутий через шию. Підборіддя задране догори – він не в захваті від того, що через ввірену йому територію намагається пройти такий зброд ,як ми, і він не стидається це показувати. З під броніка сором'язливо виглядає округлий животик , а на починаючих обвисати щоках застиг неприродньо обширний рум'янець.  Я про себе його вже прозвав , - Пихатий. Пихатий ліниво ,немов роблячи нам послугу підняв долоню правиці у спиняючому жесті.

-       Кто такие, куда идем?

-       А сам ты типа не знаешь. Дещо грубувато відповів йому Біс

-       Я выполняю процедуру. У нас тут не проходной двор!

Рот Біса прийняв вирівнявся в одну тонку лінію ,а його руки  стиснулись у дві пудові гирі , які тільки й очікували , щоб градом впасти на голову ретивого «долговця».Він явно був зараз не у настрої вести полеміку з вартовим. Діло приймало нездоровий поворот. Двоє бійців сидячих до цього моменту біля вогнища в середині посту заворушилися. Повз їх вуха не проминули підвищений тон побратима та нотки агресії ,що потягнулися від Біса. Напруження розрядив Фібі. Обережно взявши за плече Біса Він м'яко відсторонив його та просунувся між ними.

-       Спокойно Бес, человек просто пытается качественно выполнять свою работу. Заспокійливо промовив він. – Сталкеры, идем в бар,с пропуском у нас все в порядке. У новенького денег нет совсем,- будет договариваться здесь у бармена...

-       Бармен нам не начальник...почав було «долговець»,але осікся наштовхнулися на  кам’яний вираз обличчя Біса, насторожену позу Залізного та повний докору погляд Фібі.  – Черт с вами,если все в порядке, то проходите конечно, я же просто долг свой  выполняю... Пробубнів про себе він.

-       Вот-вот, в порядке , и Черт тоже с нами! Весело сказав він трясучи Біса за плечі.  

    Схоже не зважаючи на показну хоробрість «долговець» і сам був радий, що конфлікт вичерпався так і не почавшись.

     Він відступив давши нам прохід через КПП до воріт ведучих на охороняєму територію. Вони вже давно потребували пофарбування та ремонту. Лист обшивки у низу вже проіржавів наскрізь від постійного скупчення роси та дощу, фарба облущилась або місцями злізла зовсім, оголивши їх металевий каркас .

   Блищала лише полоса металу по якій їздила вся конструкція. Проходячи на базу ,я розчув,що з КУНГу вийшов іще один боєць та почав вичитувати товариша,:

  -   Лева, ты шо опять взялся к людям цепляться? Мужик тут чуть ли не через день ходит, ты сам его уже сколько раз видел.Шо ты выделуешься ты мне скажи?!  Коли він казав «що» ,у нього виходило щось середнє між російським «чё» та українським «шо» , це звучало примірно як «шє» . Долговець нехотя виправдовувався.

  - Я пытаюсь поддерживать порядок на вверенной мне территории!

-  Ох Лева, Лева, что с тебя вырастет... Ты на базу уже отзвонился? Останній боєць не хотів сперечатися з вперюхом, і тому перевів розмову. По його втомленому голосу було чути, що він тільки прокинувся ,та ще поспати йому б не завадило.

- Нет.

- Плохо, Леня плохо. График не соблюдаешь. Накуксившогося Льоню аж сіпнуло.

Передай Пляхе ,что с него пузырь, я достал что нужно.

-       Вот сам позвонишь и передашь! Льоня вже летів до КУНГУ, в якому була рація.

-       Да, Лень и кофе закажи мне!

-       А мені будь ласка два млинці з шинкою та сиром!

Посипалися на нього жарти товаришів. Що було далі я не чув, ми пройшли вже досить далеко, голоси тепер зливалися з шелестом листя на деревах. Так , - ти можеш бути старшим, але не головним.

Нам залишалося пройти ще сто- стоп'ятдесят метрів до території де розташовувався бар. Група прискорила крок. На дорозі стояв понівечений «Камаз» старого зразку. Трохи поодаль виднівся частокол з арматури, гілок,та іншого залізного хламу. Усе це було увіткнуто у невеликий земляний бруствер, який насипали після вириття рову. Через сам рів вів мостик збитий з кількох дерев'яних щитів, який у разі нападу можна швидко прибрати, захист неабиякий, але ворога ненадовго затримає. Це друга лінія оборони. Третьою був ще один блок-пост, більш укріплений ніж перший,- більше мішків з піском, бетонні блоки, більше людей, два кулемети замість одного. З лівого боку пост упирався у бетонну добудівлю ,яка була утоплена у землю. З правого- пост підпирала висока споруда метрів вісім-десять у висоту. Схоже раніше тут розташовувався один з багатьох заводів припинивших своє існування після перебудови. Тут до нас питань не виникало, - якщо пропустили на першому посту то все в порядку.  Біс та хлопці обмінялися кивками з «долговцями» та мовчки пройшли повз. Так же зробив і я. Доріжка з сірого потрісканого асфальту вела вглиб колишнього заводського комплексу. Праворуч причаївся імпровізований цвинтар. Декілька хрестів над поросшими травою пагорбцями та протигазами на них,- останнє нагадування про ще одну загублену душу. З ліва нас знову чекали масивні ворота та декілька чоловік охорони. Взяти силоміць таку фортецю буде не просто. Я уявив собі , як би хтось таки спробував напасти на «Долг» , усі брами зачиняються за лічені секунди утворюючи коридор з безлічі закритих секцій, котрі добре прострілюються зсередини. При вмілому командуванні завод міг стати неприступною фортецею. А якщо на території ще присутні джерело води та підземні ходи ,які б дозволяли зненацька з'являтися у ворога за спиною...

Я ,як справжній турист крутив головою в усі боки. Раптом мені прийшла в голову ідея.

-       Фібі. Можна тебе дещо попросити?