За справу!

Вдома Гелетан загорнувся в халат, сунув ноги у пухнасті тапочки-чупакабри й накалапуцав свій спеціальний чай: багатий насичений смак ромашки з корвалдином, що поступово розкривається нотами валеріани і залишає вишуканий посмак пустирника.

Потім видихнув і розгорнув  справу.

Так, спершу вона. Бухгалтерка, ну то добре. З хобі — кулінарія, переважно випічка. Глянувши на фото, Гелетан зітхнув. По-своєму приємна жінка, але не те щоб сучасний стандарт краси. Скоріше, три стандарти разом, принаймні в обхваті талії. Живе одна у своє повне задоволення і аж ніяк цим не переймається — погано, дуже погано. Найулюбленіший типаж чоловіків — вікінги.

Гелетан почухав потилицю, міцно заплющив очі та навпомацки відкрив «його» сторінку. «Хоч би він був схожим на вікінга прихильником Рубенса. Хоч би він був схожим на вікінга прихильником Рубенса!»

Потім Гелетан дуже повільно розплющив одне око. Ага, зараз. Приблизно такий самий, тільки не три, а чотири стандарти краси в нього влізе, ще й ніс картоплею-рекордсменкою. Ну, хоча б не про валькірію мріє. Всього лише про чарівну та загадкову східну королеву-танцюристку. Вони знущаються, чи що?!

Вистрибнувши з крісла, Гелетан нервово походив по кімнаті. Так, це треба було перевірити. Може, не все так погано? Може, той, хто підбирав пари, помилився і можна буде тицьнути в нього тією помилкою? Схопивши з полиці нещодавно придбаний прилад «Карма компас щасливий магніт поцілувати мармизу» Гелетан спішно ввів дані жінки. Клятий пристрiй поблимав різноколірними лампочками, пихато погудів та у якості «долі» показав бобра з річки неподалік. От дурня.

Видихнувши, Гелетан знову рухнув у крісло та сьорбнув ще чаю, потім хоробро та самовіддано стиснув зуби. Що ж, треба працювати з тим, що є. Вести людей до їх щастя та духовного зростання, навіть якщо пручатимуться.

Що ж. По-перше — сюжет. Може, «діва у біді»? Трохи ризиковано, та все ж… Гелетан у задумі почухав щоку. Принаймні, обидва романтики, може й спрацювати. Головне: дуже-дуже, ду-уже обережно ту біду зробити, у рамках крихітної неприємності лише. Так, це є.

Ще, мабуть, слід хоч раз піти за правилами і якоїсь ванільно-солодкої сентиментальності підкинути, щоб правильна атмосфера була у інциденту. 

Гелетан подивився у вікно. На дворі вже були глибокі сутінки; десь у хмарах промайнула зірка. 

О, зірка. Зорепад — це чудово: солоденько, простенько і сентиментально, все як треба. Отже, діва в невеличкій неприємності, тут падають зорі… Можливо, одна зірка — велетенський метеорит, наприклад. А на ньому прибульці-загарбники, так. Починається армагедон, її викрадає королева цих прибульців у якості особистої рабині, він кидається її рятувати і духовно зростає через випробування, вона тим часом підіймає на тій планеті бунт і теж духовно зростає, але її хапають, і майже за хвилину до страти він…

Гелетан потрусив головою. Ні, так працювати було неможливо! Він сердито підхопився, знову натягнув вуличний одяг, схопив гаманець і попрямував до найближчої аптеки. 

По вечірній вулиці проїхав чоловік на білому коні. А це знов Етель свою халтурку гонить. Ну, не має значення.

Перед аптекою Гелетан якийсь час підозріло оглядався по сторонах, потім прослизнув у двері. На щастя, інших відвідувачів не було. Ще раз озирнувшись і почервонівши, він прошепотів:

— Мені б щось, тої. Від музи.

Продавчиня підняла голову від книги:

— Пігулки потрібні? Є прості, є з додаванням пекельної смоли, одразу трохи  карму спокутують.

Двері за спиною Гелетана відчинилися і він, мало не підстрибнувши, витягнув картку:

— Давайте, давайте другі!

Поспіхом запхавши коробочку в кишеню, він з полегшенням вислизнув на вулицю. Молодець, впорався. Тепер можна просто погуляти, провітрити голову.

Отже, зірка. Зірка падає… Зірку можна побачити в телескоп…

«Телескоп! Зайдемо з іншого боку — може, знайти якісь спеціальні лінзи, які б допомогли їм одне в одному розглянути те, що треба?».

Гелетан замислився. Лінзи подібного типу були у янголів-охоронців та чортів — ну, щоб людина могла щось хороше або навпаки, погане бачити навколо. Але ж йому потрібна більш складна конструкція. По-перше, яка б дозволила їм одночасно розгледіти вікінга та королеву один в одному. По-друге, яка б дозволила йому побачити у неї певну проблему, таку, щоб він міг легко її розв’язати (оце добре було б — не доведеться самому в авантюри її втягувати). 

Що ж, знов доведеться з магазину виписувати. Але чого тільки не зробиш заради кохання!

Отже, чорновий план був готовий, і Гелетан повеселішав. Теоретично ще можна пошукати уламки від рожевих окулярів, або навіть цілі, якщо вони у якоїсь людини впали: такі метафоричні речи зникають за пару днів після того, як господар їх скине, але якщо вчасно знайти, можна зафіксувати. Знову згадавши фотографії та мрії клієнтів, Гелетан почухав лоба. Можливо, у два-три шари ті рожеві окуляри доведеться ліпити. Або навіть у чотири.

— Великий глінтвейн, будь ласка.

Зверталися не до нього, але щось цікаве було в цьому голосі, й Гелетан мимоволі озирнувся.

Він побачив невеличку, коротко стрижену дівчину, схожу на скуйовдженого горобчика, ще в чудернацьких фіолетових окулярах. Найдивнішим було то, що в неї не було ані янгола, ані чорта: замість того навколо плавав яскравий привид глибоководної риби з ліхтариком, такий собі генно модифікований патронус. Мабуть, примара була другого ступеня – люди навколо явно її не бачили.

Може, ця дівчина сама по собі була сутністю? Але ні, начебто матеріальна: продавець її почув і налив глінтвейну, і вона спокійно той стаканчик взяла. 

Що ж, то не його справа. (Хоча цікаво, це не через неї департамент охоронців заворушився?)

Втім, добре. Рожеві окуляри. Йому потрібно знайти штук вісім скинутих рожевих окулярів, а потім зробити замовлення у магазині. З цією справою він точно впорається!