Останній рядок
Останній рядок
Листи летіли крізь часи й дороги,
Тонкі рядки, мов струни у серцях,
Вони писали — сповнені тривоги,
Щоб берегти свій світ у гіркості ночах.
Вони писали — про втому, про долю,
Про те, що навколо холод і страх.
Про волю жіночу, що сповнена болю,
Та те, що не побачиш навіть у снах.
Розлука тремтіла у кожному слові,
Та нитка надії ще гріла серця,
В рядках оживали всі пристрасті долі,
Тривога лунала, мов грім без кінця.
Ольга писала про мрії і спрагу,
Про силу жіночу у камені днів,
А Леся мовляла про бурю і спалах,
Про душу, що мчить у безодню вітрів.
Та осінь грала тінями прощання,
Холодні вісті линували в тую даль,
Хвороба, мов безжальне покарання,
Писала в останніх листах свою скрижаль.
Та прийде мовчання, холодне й глибоке,
Листи загубляться в хмарах розлук,
І голос її, мов остання промова,
Згасатиме тихо у стінах мук.
Листи, мов тіні, зів'яли в прощанні,
І вітер розвіяв їх болісний гук.
Лиш спогад застиг у холодному скланні,
Що вічно лунатиме з глибини тих проклятих мук.
Відредаговано: 22.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
