Розділ 11.

Операція «Пережити НМТ»

Ще тиждень тому на шкільному подвір’ї лежали залишки брудного снігу, а тепер повітря пахло мокрою землею, сонцем і свободою. Але свобода, як нагадувала класна керівниця, мала маленьку деталь — НМТ.

— Діти, — сказала вона одного ранку з таким виразом, ніби оголошувала початок воєнної операції, — ми маємо серйозно підготуватися.

Максим тихо нахилився до Злати.

— Коли вчителі кажуть “серйозно”, це значить, що буде дуже весело.

Злата пирхнула.

— Не думаю, що тести з математики можуть бути веселими.

— Ти мене ще погано знаєш, — загадково відповів Максим.

І вже через два дні весь їхній клас сидів у бібліотеці… але підготовка виглядала зовсім не так, як уявляла Злата.

Вона уявляла все інакше: тиху класну кімнату, конспекти, серйозні обличчя і повну концентрацію.

Реальність виглядала приблизно так:

Ілля сидів на підвіконні й жував печиво. Назар сперечався з Діаною про те, чи був Богдан Хмельницький хорошим стратегом. Хтось слухав музику в навушниках. А Максим лежав на двох зсунених стільцях і дивився у стелю.

— Це підготовка до НМТ, а не студентський гуртожиток! — обурилася Злата.

— Розслабся, старосто, — сказав Назар. — Ми морально готуємося.

— До чого?

— До стресу.

— Це і є стрес!

Максим підняв голову.

— Злато, ти перебільшуєш.

— Я перебільшую?!

— Так. Дивись, ми всі тут. Це вже прогрес.

Вона глибоко вдихнула.

— Добре. Починаємо тест із історії.

— Ні, — сказав Ілля.

— Що значить «ні»?

— Спочатку перекус.

— Ти щойно їв!

— Це був вступний перекус.

Клас засміявся.

Злата подивилася на Максима.

— Ти можеш хоч трохи допомогти?

Він повільно сів.

— Добре. Я беру на себе історію.

— Ти?

— Не дивись так. У мене є метод.

— Я вже боюся.

— Добре, — сказав Максим, ставши біля дошки, яку вони знайшли у старому кабінеті і принесли в бібліотеку. — Почнемо з історії.

— Ти коли став учителем? — запитала Катя.

— П’ять хвилин тому, — відповів він. — Але я харизматичний учитель.

— Це не допоможе скласти тест, — буркнув Влад.

— Помиляєшся, — сказав Максим. — Ми вчимося асоціаціями.

Він написав на дошці: 1648

— Що це?

— Початок визвольної війни, — автоматично сказала Злата.

— Правильно! А тепер асоціація.

Максим намалював… козака з величезними вусами.

— Оце Хмельницький?

— Ні, це Влад, коли не поголиться два тижні.

Клас вибухнув сміхом.

— Це образа! — обурився Влад.

— Ні, це історична пам’ять.

Через пів години дошка виглядала так, ніби її атакували дуже освічені пінгвіни.

Там були:

- козаки, що тримали піцу (щоб запам’ятати рік),

- трикутник, який плакав через синуси і косинуси,

- і напис “НЕ ПЛУТАЙТЕ ПІФАГОРА З ПІЦОЮ”.

— Я не знаю, чи це допоможе, — сказала Злата, дивлячись на цей хаос.

— Уже допомагає, — сказав Максим. — Ти посміхаєшся.

Вона хотіла заперечити… але справді усміхалась.

Метод Максима виявився… дивним.

— Добре, — сказав він.— Продовжимо. Уявляємо, що історія України — це серіал.

— Що? — перепитала Діана.

— Дуже довгий серіал із купою драматичних персонажів.

— Мені вже подобається, — сказав Назар.

Максим намалював на дошці коло.

— Сезон перший: Київська Русь.

— Це не серіал, — буркнула Злата.

— Не перебивай режисера.

Клас почав сміятися.

— Головний герой — Ярослав Мудрий, — продовжив Максим. — Розумний, трохи драматичний, але крутий.

— Він не головний герой, — сказала Злата.

— У моєму серіалі головний.

— Добре, — зітхнула вона.

— Сезон другий: козаки. Тут уже більше екшену.

— Це правда, — кивнув Назар.

— А Богдан Хмельницький — це персонаж, який постійно щось вирішує і починає нові сюжетні лінії.

— Я ніколи так не запам’ятаю, — сказала Діана.

— Запам’ятаєш. Бо тепер це не дати. Це серіал.

Злата дивилася на дошку… і раптом зрозуміла, що всі уважно слухають.

Навіть Ілля.

— Добре, — сказала вона повільно. — Продовжуй.

Максим усміхнувся переможно.

Через годину підготовка виглядала ще дивніше.

— Тепер математика! — оголосив Максим.

— Ні, — сказав Влад. — Я проти.

— Пізно.

Максим написав задачу.

— Хто розв’яже — отримує печиво.

— У тебе є печиво? — насторожилась Катя.

— Ні. Але мотивація є.

— Це шахрайство.

— Це освіта.

Через десять хвилин клас сперечався так, ніби від цієї задачі залежала доля людства.

— Тут квадрат!

— Ні, це корінь!

— Ти взагалі дивився на формулу?!

Максим сидів на парті і задоволено спостерігав.

— Бачиш? — тихо сказав він Златі. — Всі думають.

— Вони сваряться.

— Це активне мислення.

Злата взяла маркер.

— Добре. Дайте сюди.

Вона швидко написала розв’язання задачі.

— Ось. Має бути так.

Всі замовкли.

— Чекайте… — Влад придивився. — Вона права.

— Я знаю, — спокійно сказала Злата.

Максим урочисто підняв руку.

— Переможець!

— А печиво?

— Моральне задоволення.

Катя кинула в нього гумкою.

Діана малювала маленькі схеми.

Назар розв’язував математичні задачі швидше за всіх і голосно коментував.

— Якщо на НМТ будуть такі приклади, я напишу авторам подяку.

Максим сидів поруч зі Златою і дивився на її конспект.

— Ти все ще робиш ці кольорові таблиці?

— Вони допомагають.

— Вони лякають.

— Чому?

— Бо виглядають занадто розумно.

Вона усміхнулася.

— Тобі теж допоможуть.

— Мені допомагає твоя присутність.