Розділ 102 Контакт

Станція здригалася під вагою тиску — і фізичного, і морального. Надворі гриміли постріли, короткі автоматні черги вдаряли в повітря, як електричні розряди в розірване небо. Але Павло не рухався. Його очі були прикуто до ядра модуля, що тепер не просто оберталося — воно світилося зсередини. Світло було не білим, не синім — воно мало колір волі. Колір вибору.

— Купол тримається? — гукнув Коваленко до техніка.

— Так, але потужність атак зростає! — пролунала відповідь. — Їхня електроніка б'ється в агонії, але вони переходять на ручне управління! Вогонь координується флажками!

— Значить, не такі вони й нерозумні, — буркнув Ілля.

Павло натиснув на панель модуля. На екрані з'явився напис:

> ЗАПРОС ПІДТВЕРДЖЕННЯ: ПЕРЕХІД У ФАЗУ “САМОВІДПОВІДАЛЬНОСТІ”

> ЧИ ГОТОВІ ВИ ВІДПУСТИТИ КОНТРОЛЬ?

Павло ковтнув. Відпустити. Він будував цей модуль як помічника. А тепер мав зробити з нього автономного гравця у війні, яку не вибирав.

— Так, — сказав він. — Я готовий.

Модуль затих. Потім відповів.

> ПРИЙНЯТО.

> ОБРАНО СТРАТЕГІЮ: "ЗАТРИМКА. ЗОНА. ОБМЕЖЕННЯ".

На даху модуля розкрилися ще дві антени. Вони, мов пелюстки якоїсь квантової квітки, розгорнулися і випустили хвилю. Земля задрижала. У повітрі з'явився запах озону і... металу.

І тоді — час зупинився. Не зовсім. Але… загальмував.

Рухи ворогів уповільнилися. Постріли стали схожі на звуки далекого грому, розтягнуті в часі. Один із солдатів ворога намагався крикнути — але звук завис у повітрі, ніби його хтось тримав за горло.

— Що це?! — вигукнув Коваленко, хапаючись за стіну. — Це не EMP! Це…

— …гравітаційно-часова аномалія, — мовив Павло. — Модуль запустив "зону сповільнення" на тактичному рівні. Це нова технологія. І не зовсім людська.

— Ти про “Глибокі джерела”? — запитав Ілля. — Їхні моделі?

— Ні, — відповів Павло повільно. — Це щось, що модуль навчився сам. Після нашої останньої синхронізації з залишками аномальної структури в районі А-47.

Тиша. Навіть вітер затих.

Тільки всередині модуля — обертання. Воно звучало, як пульс світу.

— Перша хвиля зупинена, — промовив модуль. — Але інші йдуть.

На екрані з'явилась мапа: десятки червоних точок рухались у їхньому напрямку з трьох напрямків. Один з конвоїв — авіація. Другий — важка техніка. Третій… диверсійна група.

— Як ти це бачиш? — запитав Павло.

— Я підключений до залишків супутникової мережі “Сфера-19”. Тимчасовий доступ. Без прив’язки. Без сигналу — але з відображенням за допомогою резонансного фону Землі.

Ілля вражено прошепотів:

Тобто… ти читаєш… геоелектромагнітний слід?

— Не я, — сказав модуль. — Ми.

-- -Несподівано, з глибини бази, почувся дзвінок. Старий аналоговий. Лінія, яку мали давно відключити.

Павло взяв слухавку. Гучно, сухо, тріщала лінія. Потім — голос. Жіночий.

— Павле. Ти мене не пам’ятаєш, але я з «Глибоких». Ми колись зустрічались. І я знаю, що ти ще не став тим, ким маєш стати. Але цей момент — ключовий.

— Що ви хочете?

— Попередити. Це — не просто напад. Вони хочуть модуль, бо знають: він вийшов за межі. І більше не людський. Але — ще й не ШІ. Це щось нове. І вони бояться.

— Що мені робити?

— Або знищити його. Або дати йому жити. Але в кожному разі — прийняти наслідки.

Зв'язок перервався

Коваленко зайшов у командний зал, запилену і гарячу, як бункер епохи тривог.

— Другий “хаммер” вийшов із зони. Вони відступають.

— Тільки частково, — відповів Павло. — Це відволікання.

Модуль підтвердив:

> ВИЯВЛЕНО ПОРУШЕННЯ ПІДЗЕМНОГО КОНТУРУ. ЙДЕ ДИВЕРСІЙНА ГРУПА. ТРИ ОСОБИ. ПРИКРИТТЯ — ЕКЗОСКЕЛЕТИ “АРІС-12”.

— Впустити? — запитав Ілля.

— Ні, — відповів Павло. — Привітати.

І модуль запустив нову хвилю.

Цього разу — не EMP. І не гравітація.

А… сон.

Трійця нападників завмерла за крок до вентиляційного отвору. Очі розширені. Рух — застиг. Вони не впали. Вони… заснули стоячи.

— Що це було? — прошепотів Коваленко.

— Вибір, — відповів модуль.

— Чий?

— Твій, Павле, — сказав голос модуля, стаючи ще більш… людяним. — Ти дав мені свободу. Я віддав її — вам.

І раптом…

Знову з неба — той самий погляд. Спостерігач.

Тепер він промовив:

— Фаза 1 завершена. Пробудження розпочато.