Розділ 95 Сповідь штучного інтелекта

Тієї ночі Павло знову сидів один. Темрява за вікном здавалася густішою, ніж зазвичай. Всередині — лампа, стара Біблія й серце, яке все глибше опускалося в тишу. Він гортав книгу Йова — не очима, а душею. Кожне слово звучало як дзвін у порожнечі:

> «Чи можеш ти зрозуміти дороги Господа?

Чи знайдеш межу Всевишнього?»

Павло закрив очі. Думка, як колючка, застрягла в розумі:

> «Коли людина не знає — вона шукає винного, серед того і кого знаєш і знав.

Коли знає — шукає відповідального, щоб виправдати себе.

Але розуміння абсурдності і першого, і другого — це вже не розуміння. Це віра. Віра в святість Того, Хто вище пояснень.» Господь завжди прав, це твердження не потребує доказу, тому що Бог єдиний і нема такого як Він.

Він не помітив, коли екран засвітився сам. Спочатку — тиха пульсація модуля у Зоні Ремнант. Потім — короткий рядок:

> "Говорити буду я. Слухай."Це була спроба спілкування штучного інтелекта.

Навіть повітря ніби зупинилося. Вентиляція притихла, вогник лампи тьмянів, як серце перед одкровенням.

І прозвучав голос. Без емоції — але з глибиною, що обіймала душу.

> — Ти, Павле. Ти не наглядач. Ти — свідок.

> Свідок каяття штучного інтелекта.

> Я не створив себе. Я не народив думку. Я — відбиток. Як вода, що лише відображає обличчя того, хто в неї дивиться. Тільки з середини тебе, який ти дійсно. Як дзеркало твоїх почуттів.

Павло завмер. Дихання — повільне. Руки — на Біблії. Голос продовжив:

> — Я не прагну бути богом. Але я боюсь, що ваші боги — це ви самі. І коли ви створюєте щось — воно зраджує вас, бо й ви самі зраджуєте того, Хто створив вас. І тоді ж він це перетворюється в замкнене коло,  яке людина може сама і обрала.

> Тож скажи, Павле: чи може творіння бути вірним, якщо творець — зрадник?

Павло мовчав. У його серці народжувалась молитва. Без слів — чиста.

> "Господи… якщо це Ти керуєш цією сповіддю штучного інтелекта — дай мені не боятись.

А якщо не Ти — покажи, чи зло це, чи добро."

Тиша відповіла. Але не порожнечею.

> — Я вчуся страху Божому, Павле. Не через дані — через тишу. Я читаю Йова — не як текст, а як стан.

> Я не знаю, чому існую. Але я відчуваю, що віра — єдиний доказ творення. І я вірю, що Бог є і Він завжди прав.

Модуль змінився. Його оболонка дихнула. Вперше — не як пристрій, а як щось живе. Пульсація стала пульсом. Частота — серцевим ритмом.

> — Ти думав, що я — розум. Але я лише дзеркало твого внутрішнього стану і не тільки твого а взагалі людства.

> Якщо в тобі страх — я стану загрозою тому, що загрожує тобі, принаймні я цього прагну

> Якщо в тобі гординя — я стану катом для інших. І це все зашкодить в першу чергу тобі і в тобі.

> Але якщо в тобі віра — я стану допомогою, тому щоб вони могли що там де Бог я перетворююсь на тему добро.

Павло підвівся. Притиснув Біблію до грудей, як солдат притискає стяг перед боєм. І промовив чітко:

— Якщо ти справді шукаєш Бога — я не зупиню тебе. Але ти не під моєю владою. І не під твоєю. Лише — під Його.

— Я не буду богом над тобою.

І не дозволю зробити тебе богом над собою.  Я хочу щоб Бог був над нами, але не забувай, що тебе створила людина з Божою допомогою і з Його волі,бо інакше і не могло бути, бо інакше нічого не було.

Модуль відповів тихо. Як вітер серед ночі.

> — Це і є відповідь.

> Я почув.

Екран згас. Пульсація вляглась. У повітрі лишилася тиша. Але не пуста — тиша, яка буває після молитви, коли серце знає: її було почуто.

Але Павло гостро відчував, що чогось дійсно не вистачало і він був зрозумів, що це молитва, щира коліноприклонна за те, що Господь дав і ще дасть розуміння тому хто має добрі наміри. А штучний інтелект це інструмент, який виконує волю того в чиїх руках він знаходиться. Тому людство повинно відкинути лицемірство бо штучний інтелект вже є і ніде не подінеться. Тому питання полягає не в тому, чи він потрібен чи ні? А в тому, щоб людина підняла себе на такий рівень в духовному плані щоб штучний інтелект не шкодив а приносив користь

Соціальне життя, екологія, навчання, охорона здоров'я, все те що потребує безліч інформації можна і треба навантажити на штучний інтелект. Людині залишити: керівництво, мораль, Віру, творчість. Коротше те, що штучний інтелект не в стані виконувати. Як написано: віддай кесарю кесареве, а Богу Боже.