Розділ 59 Вогонь без попередження

Звільнення Ігоря не було перемогою.

Це була — пауза.

Як удар у шахах, що не знімає загрози, а лиш переводить гру в іншу площину.

Це був тест.

Їх перевіряли на здатність не тільки викривати — а мстити.

Ворог хотів знати:

> Чи стане платформа інструментом правди — чи просто хронікером злочинів?

Відповідь визріла ще до того, як Ігор перетнув польський кордон.

Протокол "Арго-3" чекав на запуск.

---Назва — із міфів.

Арго — корабель аргонавтів, які вирушили у неможливу подорож і повернулись з чимось більшим, ніж золоте руно — з правом називати себе людьми дії.

У Києві, Варшаві та Таллінні три команди одночасно ввели свої ключі шифрування.

> “Арго-3. Фаза: Зоряний дощ.”

Фаза 1 — публічна ескалація.

Фаза 2 — точкове знищення репутацій.

Фаза 3 — дозований злив архівів.

Але не всього.

Лише вибраного.

> Тільки тих, хто порушив головне правило: викрадати людей — заборонено.

---

0:03 GMT — вогонь почався

Анжела зайшла у внутрішній чат.

Під заголовком «Цитадель» вона залишила коротке повідомлення:

> — Гра закінчилась. Починаємо вогонь без попередження.

Її пальці тремтіли не від страху — від напруги. Вона чекала на це 47 днів.

---1-й удар: Європа

Одночасно Politico, El País і Le Monde опублікували масштабне спільне розслідування.

Назва: “Кораблі без вантажу”

Підзаголовок: “Як мільйони євро гуманітарної допомоги зникають у тіньових маршрутах.”

Це було заздалегідь підготовлене розслідування, яке чекало свого моменту — моменту помсти.

У ньому:

Компанії-прокладки з адресами у Люксембурзі, Лісабоні й Варшаві.

Фірми, що “закупляли” техніку, яка ніколи не надходила.

Контракти, підписані особами, які давно мали справу з Міноборони щонайменше трьох країн.

На першій сторінці Le Monde — фото генерала у гольф-клубі під Брюсселем. У цивільному, з келихом вина.

Заголовок:

> “Мільйони зникли. Він — знає куди.”

Ім’я генерала — тепер відоме всьому світові.

Він — не просто символ. Він — перша мішень.

---2-й удар: Південна Америка

Відео, зняте анонімним журналістом із Монтевідео. GPS-мітка — справжня.

На відео — склади з дронами, призначеними для ЗСУ.

Але дрони — не в Україні.

Вони в Бразилії.

Їх купила приватна охоронна фірма “Certeza Negra” — відома зв’язками з місцевими наркокартелями.

На корпусі одного з дронів — чіткий логотип українського виробника.

І… розписка.

Оригінал якої — у платформи з осені.

Вона підтверджує: ці дрони мали бути в Харкові. Але “зникли” десь між Каунасом і Лісабоном.

Тепер усе зрозуміло: не зникли — продані.

---3-й удар: Всередину

Сава натиснув кнопку “публікація”.

Так народився новий телеграм-канал — “ДержЗлив”.

Упродовж першої години на ньому з’явилися:

Скріншоти чатів чиновників, які обговорюють способи “нейтралізації” платформи.

Аудіо, де голос одного з міністрів каже:

> “Його треба посадити. Інакше він посадить нас.”

Запис із бункера, де утримували Ігоря.

Камера спостереження, нічне бачення.

Обличчя — не видно.

Але сила — в атмосфері.

Це відео не потребує коментарів.

Тиша, обличчя в масках, безіменність.

Світ дивився — і впізнавав темряву.

---Світова реакція: миттєва

Human Rights Watch — вимагає незалежного розслідування позасудового утримання.

Amnesty International — публікує відкриту заяву про “новий тип цифрових викриттів”.

Європарламент — екстрене засідання: «Зловживання у сфері гуманітарної допомоги».

Президент Естонії — відкрито дякує платформі:

> “Це справжня демократія в дії.”

---

Платформа не зупиняється

Вже за кілька годин відкривається доступ до “Мапи маніпуляцій” — нової інтерактивної карти.

Кожен охочий може:

Побачити адреси фірм-прокладок.

Переглянути зв’язки із депутатами.

Знайти локації складів, через які проходили фіктивні поставки.

Вивчити маршрути відмивання грошей — у режимі реального часу.

Це не просто база. Це — зброя.

І вона працює мовчки, але безжально.

> Дані — нові ракети. І вони влучають.

---

Післяштормове затишшя

У штабі — тиша.

Саві приносять каву, яку він не п’є. Анжела сидить на підлозі, спираючись на стіну — вперше за добу. Ігор — стоїть біля вікна, втомлений, але спокійний.

— Вони більше не спробують, — каже він тихо. — Бо бояться не нас. Бояться правди. Вона не має обличчя. І не має зворотної адреси.

Анжела посміхається, хрипло:

— Вони думали, що ми — вчорашні. А ми навіть не сьогоднішні. Ми — наступні.

І тут — звук нового повідомлення.

Канал “Цитадель” блимає:

> «Ми бачили, що ви зробили. У нас — те саме. Нігерія. Лаос. Готові до співпраці. Але — лише з вами.»

Сава вдаряє кулаком по столу. Ні від злості. Від рішучості:

— Тоді — до Африки.

Бо зло не має кордонів.

І тепер — ми теж.