Розділ 36 Маска злітає

> «Коли правда стає особистістю — брехня починає панікувати.»

---Відео з Ігорем переглянули понад пів мільйона разів усього за першу добу.

TikTok, Facebook, Telegram, YouTube — усюди виринали уривки його звернення:

— «Я більше не мовчу.»

— «Я був у системі й бачив її нутрощі.»

— «Коли крадуть на крові — це не просто злочин. Це зрада.»

Україна не просто слухала. Вона вдивлялась. Вперше — в обличчя людини, яка ризикувала не тільки собою, а й усім, що було навколо.

Але паралельно, як і завжди, система не мовчала.

> «Дискредитований поліцейський.»

«Псевдо-розслідувач з темним минулим.»

«Людина, яка мститься державі.»

Почали з’являтись замовні “розслідування”, включення “експертів”, які озвучували давно забуті і фальшиві справи про “зловживання” Ігоря в поліції. Фотошоплені світлини, вирвані з контексту фрази, інтерв’ю з “колишніми колегами”.

— Вони діють по шаблону, — зиркнувши у стрічку, сказав Сава. — Спочатку герой, потім ворог. Облити, очорнити, викривити. Якщо не можеш зламати — зроби огидним.

— І як ми реагуємо? — спитала Анжела. — Заперечуємо? Виправдовуємось?

— Мовчимо, — відповів Андрій, навіть не підводячи очей від ноутбука. — Мовчання — це не слабкість. Це підготовка. А ми готуємо удар у відповідь. І він буде — точним.

---Тема — ліки.

Одна з найогидніших схем, які їм вдалось розкопати.

Препарати для військових шпиталів. Антибіотики, знеболювальні, навіть протиопікові мазі — усі купувалися через “свої фірми” за завищеними цінами. Частина — прострочена або фальсифікована.

Компанія-постачальник — “біла й пухнаста” на папері. У неї були всі сертифікати, дозволи, рекомендації. У кабінетах МОЗ її представників зустрічали за руку, з посмішкою.

Але документи не брехали. У них були дірки, незбіги, дублікати, підміна партій. Ігор поїхав до одного з військових шпиталів, де вдалося поговорити з лікарем, що ризикував власною посадою:

— У нас був поранений боєць. Відкрита рана, сильний біль. Ми дали знеболювальне з тієї партії. За 20 хвилин — судоми. Потім — зупинка дихання. Врятували. Але аналіз показав — препарат прострочений більше року. В ньому не було активної речовини.

Це вже був не просто злочин. Це було системне вбивство. Холодне, фінансово вигідне, організоване на рівні МОЗ і чиновників з доступом до тендерних комісій.

І це розслідування стало другим вибухом.

---

Уже через 24 години після публікації — перший арешт. Молодий чиновник із департаменту закупівель. Його затримали гучно, з камерами, з коментарями “боротьба з корупцією”.

— Він — цап-відбувайло, — прокоментував Ігор. — Його кинули, щоб виглядало як очищення. А справжні сидять вище. І мовчать.

Андрій знову копирсався у файлах:

— Ми викрили “ліки”. Але маємо ще ліс — вирубка під прикриттям “фортифікацій” — і ремонти в школах. Але удар треба наносити туди, де болить найбільше.

— Кабінет, — сказав Ігор. — Центр. Не боки. Не структури. Кабінет.

---У ніч після публікації на дачу, де ховалась група, під’їхала чорна машина. Двоє вийшли. Без розмов. Обійшли периметр. Заглянули у вікна. Щось передали по рації. Один із них мав пістолет з глушником на поясі.

Ігор дивився через тепловізор:

— Це не перевірка. І не тиск. Це — зачистка.

Рішення ухвалили одразу. Через пів години група вже була в дорозі, на іншу локацію — стару базу туристів у Карпатах. Гірська дорога, сніг, холод, але захищеність.

І в ту ж ніч Андрій отримав дзвінок з невідомого номера:

> — Я — майор Мартинюк. Внутрішня безпека. Раніше мовчав. Тепер — ні. У вас є 48 годин. Усе перекриють. Навіть ЗМІ. Я маю документи. Але передам тільки особисто.

---Вибору не було.

План дій:

1. Частину доказів — передати депутату, відомому опозиціонеру, який мав сміливість говорити з трибуни Верховної Ради.

2. Основну масу — злити через п’ять незалежних українських платформ і один західний журналістський канал.

3. Пряме включення — особисте, з новими фактами.

Усе готувалося паралельно.

Ігор ходив з кімнати в кімнату.

Дивився на монітор. На папери. На людей.

— Якщо мене завтра не буде — не зупиняйтесь. Доведете все до кінця. Бо це вже не про мене. Це — про всіх нас. І про майбутнє країни.

Андрій підійшов і стиснув йому плече.

— Ти будеш. Бо ми — не ті, хто тікає перед фінішем. Ми — ті, хто його перетворює на старт нової дороги.

---Ніч. Мороз. Тиша.

Ігор стояв на вулиці. У руці — запальничка. Погляд — далекий. Але в очах — не страх. Рішучість. Впертість. Гідність.

Маска злетіла.

Залишався останній удар.

І цього разу весь світ мав його почути.