Розділ 31 Контакт

> “Бо немає нічого схованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане явним.”

(Луки 8:17)

Потяг прибув до Дніпра на світанку.

Сіре небо, як важка кришка, нависло над містом. Все здавалося приглушеним, натягнутим, ніби струна перед зламом.

Ігор вийшов повільно. Не поспішав. Не оглядався. Але відчував погляд у спину.

Вулиці ще не встигли прокинутись. Крамниці закриті, лише декілька маршруток і таксисти, які курили біля автостанції.

Місто мовчало, але це мовчання було тривожним.

Готель не бронював — зайве світло на радарі системи.

Його прихистили знайомі з “Гідності”. Старенька “хрущовка” у дворі, де вікна виходили на контейнери, в під’їзді — запах сирості, перегоріла лампочка і шум телевізора з сусідської квартири. Саме те, що потрібно — невидимість.

---

Контакт мав вийти на нього сам.

Жінка.

Анжела Середа — колишня головна бухгалтерка одразу кількох фірм-“прокладок”.

Вона знала схему зсередини: як благодійний фонд Прудкого переганяв гроші в криптовалюту, як відбувались “зворотні платежі”, як умивались руки, і як зникали мільйони.

І тепер вона — мішень.

Через “того самого чоловіка з податкової” Ігор отримав її номер. Домовилися зустрітись у кав’ярні біля ринку — просте людне місце, де всі зайняті своїм.

Анжела прийшла із запізненням на двадцять хвилин.

Темні окуляри, сірий плащ, дешева сумка, нервовий погляд.

Вона не сіла — впала на стілець.

— Ви — Ігор?

— Ви — Анжела. Сідайте. Я не збираюсь тиснути. Ви все ще маєте вибір.

Вона ковтнула повітря. Руки тремтіли, хоча вона трималась.

Під столом — подряпана флешка. Вона прошепотіла:

— Це — все. Документи. Імена. Дати. Перекази. IP. Навіть логи серверів.

— Чому зараз?

Вона подивилась у вікно:

— Бо вони більше не приховують. Сказали: або я зникаю, або зникає моя донька.

Ігор стишено кивнув.

— Вони ще поруч?

— Завжди. Вони ходять за мною, як тінь. Їм не потрібно ховатись — я й так все знаю.

І в цю ж мить — клацання затвора.

Ігор ледве встиг відхилитися — його штовхнули. Один із клієнтів за сусіднім столиком різко піднявся й пішов до виходу.

Все — за сценарієм.

Ігор кинувся навздогін.

Пробіг між кіосками з мобільними чохлами, фруктами, військовими шевронами. Люди дивились здивовано, але не втручались.

Він встиг побачити, як чорний "Ланос" зривається з місця. Затемнені вікна, реєстраційний номер — зафіксовано.

> Ігор переслав номер у чат “Гідності”.

Через кілька хвилин прийшла відповідь:

> “Фірма ‘Блок-Сервіс’. Фіктивні тендери, закупівлі турнікетів. Їх кришує Білозер.”

Ім’я впало, як вибух.

Білозер — високопосадовець в Офісі реформ. Людина, яка виступала на форумах, говорила про “європейське майбутнє”, проводила круглі столи з міжнародними партнерами.

А в тіні — архітектор схеми.

— Ми наближаємось до центру... — сказав Ігор сам собі, повертаючись у квартиру.

---

Вдома — одразу перевірив флешку.

Файли — сотні сторінок.

Таблиці, скріншоти переписок, бухгалтерські звіти, PDF-копії контрактів.

Перекази у біткоїнах. Зазначені криптогаманці. Дати й розрахунки.

Фірми, що “існували” за адресами гаражів, розвалених павільйонів, або квартир, де проживали пенсіонери.

І найцікавіше — листування.

"О.Б." — пише "Р.Б." про “зустріч у Варшаві”, “відкат 12%”, “закриття справи №4749”.

Це була нитка, яка вела до вершини.

Ігор зробив копії.

Одна флешка — до Марії.

Одна — на зашифрований сервер.

Одна — до схованки, про яку знав тільки він.

---

Увечері — друга зустріч.

Те саме кафе. Ті самі столи. Анжела вже без окулярів. Виглядала виснажено, але спокійніше.

— Я не маю куди тікати, Ігорю. У мене лише мама в Харкові, та й ту можуть взяти в заручники.

— Я можу допомогти. Але тільки якщо ти готова свідчити. Не ховати очі. І не повертатись.

Вона мовчала довго.

Потім подивилась йому в очі:

— Я вже на дні. Далі — або правда, або смерть. Я обираю правду.

Ігор посміхнувся, хоча в усмішці не було радості.

— Тоді починається нова партія.

---

Наступного ранку.

В телеграм-каналі “ІнфоЗлом” з’явилось відео.

Коротке. На тлі відкритих документів — голос жінки читає фрагменти листів:

> “...кошти пройшли, біткоїни знято через біржу в Празі, пана Б. попереджено про новий ліміт.

…справа №4749 буде закрита через пана Л.

…нарахування “експертам” — як і домовлялись, через третіх осіб.

— Головне — мовчати. Ми будуємо нову країну.”

Під відео — заголовок:

> “Імена починають звучати. Білозер — лише початок.”

---

І місто знову завмерло.

Як перед бурею.

А Ігор — знав: далі буде ще жорсткіше.

Бо тепер у нього була не просто правда.

У нього була справа, яка тягне на падіння цілого режиму.

І за неї варто було боротися. Навіть ціною життя.