Розділ 105: Пастка для сильних

Коли пацюки відчувають, що корабель тоне, вони починають бігти. Але справжній мисливець знає: найбезпечніше брати звіра тоді, коли він від паніки втрачає розум. Головне — розставити правильні приманки, прорахувати маршрути евакуації і закрити засув пастки в ту саму секунду, коли перша броньована машина перетне лінію неповернення.

Осіння ніч над столицею опустилася важкою, непроглядною завісою. Крижаний вітер люто шурхотів порожніми притихлими вулицями, неначе сам час навколо затримав подих, передчуваючи щось грандіозне та невідворотне. Київ, який завжди, навіть у найтемніші часи, здавався живим і галасливим, тепер ніби повністю занурився в гнітючу, електричну напругу нічного очікування. Самотні ліхтарі кидали примарне, бліде світло на мокру бруківку, де під густими нічними тінями ховалися справжні, безжальні війни, яких мільйони звичайних людей ніколи не бачили і навіть не здогадувалися про їхнє існування.

Тим часом Денис і Максим сиділи в маленькій, надійно замаскованій кімнаті без вікон на цокольному поверсі. Застарілий ламповий світильник, що ледь помітно гудів, кидав тьмяне, жовтувате світло на масивний дерев'яний стіл, який був буквально завалений оперативними паперами, розкритими тактичними планшетами та детальними картами урядового кварталу. Їхні обличчя були блідими від хронічної втоми та гранично напруженими, але в глибині очей палала та сама небезпечна, непохитна рішучість.

— Операція «Дзеркало» нарешті переходить у свою вирішальну, фінальну фазу, — тихо, але чітко сказав Максим, швидко пробігаючи пальцями по сенсорній карті, де миготіли зашифровані радіоканали. — Наші інформаційні ін'єкції спрацювали. Вони починають рухатися. Ми змусили їх по-справжньому нервувати, командире. І це дуже добре з одного боку, бо вони втрачають контроль, але це вимагає від нас миттєвих, скоординованих додаткових дій з іншого боку.

— Це ідеально, Максе, — Денис важко поклав свою широку долоню на стіл, прямо поверх карти доріг. — Коли сильні та всевладні світу цього починають панікувати й нервувати — вони неминуче роблять фатальні помилки. Наша пастка для цих вовків уже майже готова.

План капітана був простий і водночас неймовірно ризикований. Разом із Максимом вони розставили по цифрових мережах хибні приманки, створивши для контррозвідки ворога повне враження, ніби дехто з високопоставлених союзників СБУ готується «зрадити» операцію Новака і продати закриті кримінальні справи назад синдикату. Ця дезінформація мала змусити вищу верхівку злочинної мережі терміново вийти з тіні, забути про конспірацію і почати діяти особисто, щоб врятувати власні мільярдні позиції та легальні бізнеси. Головне, що їхні власні союзники на місцях були залізобетонно надійні, бо вже неодноразово були випробувані вогнем і кров'ю в попередніх операціях.

Максим упевнено натиснув кілька кнопок на тактичному планшеті, виводячи на екран оновлені супутникові дані, і на його обличчі вперше за ніч з'явилося вираження глибокого задоволення.

— Дивися, Денисе: рух у секторах пішов. Лідери організації Громова починають гарячково пересувати свої приховані фінансові ресурси та палити сервери. Вони остаточно повірили, що хтось ізсередини їх масштабно «зливає». Просто зараз вони готують термінову евакуацію свого золотого архіву.

— Чудово, — хижо посміхнувся Денис, перевіряючи автоматний магазин. — Ми акуратно дочекаємося, коли всі ці пацюки одночасно вийдуть на поверхню. А тоді ми просто закриємо кришку пастки.

Паніка в лігві

У цей же самий час в іншій, елітній частині Печерського району, у глибоко закладеному старому офісі давно покинутого і збанкрутілого банку, сиділи саме ті люди, проти яких розгорталися всі ці невидимі приготування. Повітря в кабінеті було сизим від дорогого сигаретного диму. Їхні обличчя були спотворені дикою напругою, а очі панічно бігали по моніторах ноутбуків, на яких один за одним миготіли тривожні закриті новини: раптові обшуки на складах, арешти рахунків-двійників та катастрофічні витоки секретної інформації.

— Хтось із наших топів говорить! Хтось зливає нас капітану! — несамовито кричав лисий, розжирілий чоловік у бездоганному дорогому костюмі від Бріоні, який сидів головним на чолі столу, люто б'ючи кулаком по дереву. — Ми витратили понад десять років на створення цієї бездоганної системи недоторканності! Ми вкладали сотні мільйонів доларів у суддів та прокурорів! Хто?! Хто, в біса, зараз нас так дешево продає?!

Ніхто навколо не відповідав. Крижаний, липкий страх смерті вперше за багато років повністю огорнув цю кімнату, де раніше вершилися долі мільярдів.

Тоді інший чоловік, значно старший, із доглянутою сивою бородою та холодним поглядом професійного вбивці, спокійніше підвівся і тихо сказав:

— Криком справі не допоможеш. Ми всі чудово знали, що цей чорний день колись прийде, рано чи пізно. І ми готувалися до нього. Потрібно негайно, без вагань активувати наш екстрений «план Б».

— Ти... ти впевнений, що іншого виходу немає? — заїкаючись, запитав лисий, нервово постукуючи тремтячими пальцями по стійці столу.

— Абсолютно впевнений, — жорстко відповів старший, нахиляючись уперед, від чого тінь лягла на його обличчя. — Нам потрібно зникнути з країни. І зробити це максимально швидко, поки Новак не підняв у повітря «Альфу».

Ці всевладні корупціонери навіть близько не знали і не могли уявити, що вони вже дуже давно перебували під ковпаком. Всі їхні хитромудрі плани, всі майбутні кроки та шляхи відходу — давно до найдрібніших деталей читалися і передбачалися аналітичною програмою Максима.

Підземний загін

Тієї ж неспокійної ночі Денис і Максим зібрали свою основну ударну команду в таємному підземному штабі, про існування якого в усьому відомстві знали лічені одиниці. Їх було зовсім небагато, не більше двадцяти людей: кілька чесних, не куплених слідчих главку, безстрашні журналісти-розслідувачі, які вели цю справу в пресі, пара старих бойових товаришів Дениса з часів АТО і кілька перевірених новачків СБУ, які в реальних сутичках уже довели свою абсолютну відданість ідеалам справедливості.