Розділ 104: Під ударом

Коли ворог б'є в спину, у тебе немає часу на сумніви. Елітні підпільні казино, де верхівка синдикату звикла ділити країну за келихом віскі, стають новим полем бою. Якщо систему не можна зупинити словом закону, її доводиться ламати силою — швидко, безжально і до самого кінця. Адже під ударом опинилися не просто фінансові звіти, а життя тих, хто ризикнув піти проти тіні.

Київська осіння ніч за вікнами була холодною, сирою та оманливо тихою. Пронизливі вітри, здавалося, вщент заморожували саме повітря мегаполісу, на вулицях у цей глухий час не було ні душі, але всередині покинутої будівлі цеху було по-справжньому гаряче. За закритими, посіченими кулями дверима щойно відбулася жорстока силова зустріч, від результатів якої тепер безпосередньо залежало майбутнє не лише для Дениса і Максима, але й для безпеки всієї країни. Операція, яку вони почали під прикриттям контррозвідки, могла змінити все. Проте попереду на них чекав ще величезний, кривавий шлях. Вони занадто добре знали, що грають у смертельні шахи не просто з професійними кілерами, а з тими, хто мав на руках усі фінансові нитки державного управління.

— Тепер вони точно нас чують, їхні трекери запеленгували наш термінал, — важко дихаючи, сказав Максим. Він швидко перезаряджав тактичний дробовик, одночасно переглядаючи нові тривожні дані, що надійшли до нього в зашифровану систему ШІ. — Це саме ті кроки, на які ми могли б сподіватися в найгіршому сценарії, але…

— Але все одно ми маємо діяти прямо зараз, без жодної секунди зволікання! — жорстко перебив Денис, і його голос звучав твердо, як гартована сталь. Капітан перев'язував плече пораненому полковнику Ковалю. — В іншому разі все те, що ми з таким трудом збудували, вся наша житомирська перемога просто піде нанівець. Нас затиснуть у цьому диму.

Максим знову на мить поглянув на розпечений екран тактичного комп'ютера і відразу розвернувся до Дениса, закидаючи рюкзак на плечі:

— Я знаю, командире. Але ми маємо врахувати те, що ми просто не можемо допустити помилок саме в деяких технічних питаннях. Якщо ми зараз повністю не скопіюємо їхню резервну інформацію, вони віддадуть наказ з Парижа і все скасують, заблокувавши рахунки. Нам треба бути на три кроки попереду їхньої штурмової групи!

Денис коротко подивився на монітор, востаннє розглядаючи аналітичні результати операції. Прорив крізь засаду Громова був неймовірно складним, і що більше вони дізнавалися з ламаних баз даних, то більше страшних запитань виникало. Ті, кого вони мали викрити за допомогою викраденої флешки, не були просто звичайними бандитами чи контрабандистами. Це були люди у високих кабінетах, які роками власноруч творили цю монструозну систему, в якій корупція була не лише нормою, але й основною умовою для виживання бізнесу.

— Вони вже починають діяти на знищення свідків, — сказав Денис, вказуючи на нові червоні маркери на цифровій карті Києва. — Спочатку ми виведемо цих щурів на чисту воду, ізолюємо їхніх інформаторів. А потім… потім побачимо, що буде. Нам потрібне безпечне місце, щоб перегрупуватися.

Максим швидко зібрався, перевіряючи затвор. Він знав, що треба діяти без найменших вагань. Якби вони зараз затрималися в цьому оточеному цеху хоч на мить, могли б втратити абсолютно все.

— Ти маєш цілковиту рацію, — сказав напарник, вибиваючи носком берця заклинені двері чорного ходу. — І це критично важливо. Я вже зв'язався з людьми, які допоможуть нам із прикриттям у центрі. Але врахуй, Денисе, це додаткові й дуже серйозні економічні витрати з нашого заначеного фонду.

Гра на виліт у підпіллі

Тим часом у самому центрі столиці, в одному з елітних київських підпільних казино синдикату, яке завдяки мільйонним хабарам роками залишалося абсолютно поза увагою більшості правоохоронних органів, розігрувалася велика гра. Від її результатів цієї ночі залежала доля не тільки зажраних гравців, а й усієї фінансової мережі, що таємно підтримувала це казино Громова. Це було те саме знакове місце, де колись, ще десять років тому, для Дениса все тільки починалося. Тепер, коли всі ключові фігуранти та спонсори фонду «Нова Надія» зібралися за закритими столами, атмосферу в залі можна було порівняти хіба що з фінальним актом великої шекспірівської трагедії.

Всі присутні за зеленим сукном були добре знайомі з правилами брудної гри і один з одним, але сьогодні вони напевно знали одне: жоден із них не міг навіть припустити, хто додатково з'явиться в наступну мить крізь масивні дубові двері цього разу. Тому все з самого початку йшло зовсім не так, як зазвичай.

— Ти не повіриш, що щойно сталося на лівому березі, — перелякано прошепотів один із корумпованих банкірів, який сидів за VIP-столом, гарячково намагаючись тримати себе впевнено і стабільно перед іншими партнерами. — Відбувся гігантський виток абсолютно всієї нашої конфіденційної інформації та празьких шифрів Вернера. Хтось розкрив архіви.

— Яким, в біса, чином це взагалі стало можливим?! — ледь не впустивши кришталевий келих, просичав інший топ-чиновник, не відриваючи панічного погляду від своїх карт. — Нас запевняли, що «Цифровий щит» Громова неможливо зламати!

— Щось дійсно велике і страшне зараз відбувається в місті, — тремтячим голосом відповів перший гравець, кидаючи швидкий погляд у бік вхідних дверей, де в тіні охоронців застиг високий чоловік у темному, дорогому костюмі. Це був особистий помічник Громова, і його обличчя було білим як крейда.

Вони не встигли договорити. У наступну сікунду важкі дубові двері казино з гуркотом злетіли з петель від спрямованого вибуху. У залу, здіймаючи хмари пилу, увірвалися дві стрімкі тіні в тактичній екіпіровці. Денис і Максим, тримаючи автомати натовського зразка натову на витягнутих руках, миттєво перекрили сектори обстрілу. Всі гості за столами були готові до чого завгодно, але не до появи розлюченого капітана СБУ. Доки викрадена фінансова інформація остаточно не вийшла на поверхню преси, хлопці тримали ситуацію під жорстким вогневим контролем. Але ШІ-система Максима вже вирахувала серед присутніх тих, хто планував їх зрадити і здати локацію Громову. Це було лише питання кількох хвилин. Тому цих корумпованих перебіжчиків потрібно було терміново і жорстко ізолювати від зв'язку.