Розділ 98: Небезпечна зустріч

Тиша в лісі ніколи не буває порожньою. Вона або дихає спокоєм, або таїть у собі смерть. І коли ти чуєш хрускіт гілки під берцем найманця, ти розумієш: час дипломатії закінчився. Почався час виживання.

Житомирські ліси зустріли їх непривітно. Сіре небо обвисло низько над верхівками сосен, дрібний дощ створював рівномірний шурхіт по хвої й змушував ховати обличчя в коміри тактичних курток. Ідеальні умови для тих, хто не хоче привертати уваги. Денис і Максим рухалися крізь хащі, наче дві тіні, обходячи головні дороги.

Вони були в повному бойовому спорядженні, вбрані в «мультикам», щоб розчинитися в тумані. Денис йшов першим: автомат притиснутий до плеча, погляд сканує кожен кущ. Максим тримався трохи позаду, тримаючи в руках планшет із тепловізійною картою та портативний глушник сигналів. Під лацканом його куртки блимала прихована камера, що транслювала запис на віддалений сервер Томаша Новака — їхня «страховка» на випадок загибелі.

— План простий, — ледь чутно прошепотів Денис у гарнітуру. — Ми виходимо на периметр. Я знімаю чатового біля вентиляційної шахти. Ти глушиш внутрішній зв'язок. Якщо щось піде не так — сигнал «код червоний». Прориваємося до сектору заручників будь-якою ціною.

— Прийняв, — коротко відповів Максим. — Глушилка готова. Один натиск — і вони в кам'яному віці без рацій.

Привиди минулого

Стара військова база виросла серед лісу раптово. Бетонний паркан, обнесений іржавим колючим дротом, і низькі будівлі бункерів, що нагадували гробниці. Тут панувала інтимна атмосфера смерті.

Денис завмер біля поваленого дерева. Через оптику прицілу він побачив їх — найманців «Архітектора». Вони не виглядали як звичайні бандити. Професійна постава, сучасна зброя, впевнені рухи. Один із них, кремезний чоловік у темному плащі поверх форми, час від часу кидав пильні погляди на вхід до головного бункера.

— Максе, бачу «об'єкт», — Денис напружився. — Це не просто охорона. Це каральний загін. Вони чекають підтвердження транзакції з Парижа, щоб почати «зачистку».

— У нас залишилося сорок хвилин до автоматичного оновлення їхнього шлюзу, — відповів Максим, дивлячись на цифри, що бігли по екрану. — Потім вони дізнаються, що Париж мовчить.

Несподіваний свідок

Денис почав обходити пост, але раптом завмер. З-за кута технічної будівлі вийшов чоловік. П'єр Бове — ні, це був не французький прокурор, а людина, яку Денис знав під іншим ім'ям. Малик. Колишній спільник Осадчука, який мав бути в СІЗО, але зараз спокійно палив сигару поруч із найманцями.

Малик тримав у руках телефон і пошепки щось наказував, кидаючи погляди в бік залізних дверей бункера.

— Месьє Малик? — Денис процідив це крізь зуби так тихо, що почув лише Максим. — Тепер зрозуміло, хто «щур». Він викупив свою свободу життями моєї родини.

Денис відчув, як по спині пробіг холодний піт. Це була не просто операція, це була пастка в пастці. Малик не просто охороняв — він чекав на Дениса.

— Денисе, не стріляй! — прошепотів Максим у навушник. — За ними стоїть ще хтось. Я бачу через тепловізор рух у лісі позаду нас. Нас затискають у лещата!

Відлік пішов

Малик раптом зупинився, ніби відчув чужий погляд. Він повільно дістав пістолет і зняв його з запобіжника, дивлячись саме в той бік, де заліг Денис.

— Я знаю, що ти тут, капітане! — гукнув Малик, і його голос пролунав над лісом, як постріл. — Виходь. Поговоримо про твою дружину. У тебе є тридцять секунд, перш ніж я віддам наказ стріляти всередині.

Денис поглянув на Максима. Той підняв руку, показуючи на планшет: «Зв'язок заблоковано, але вони чекають на голос».

— Я йду в лоб, — сказав Денис. — Ти прикриваєш снайперів. Якщо я не виведу дітей через десять хвилин — підривай зовнішні генератори.

Денис підвівся, тримаючи автомат на ремені, і повільно вийшов із тіні дерев на світло ліхтарів бази. Дощ бив по обличчю, але погляд капітана був нерухомим.

— Я тут, Малик, — промовив Денис. Його голос був тихим, але в ньому відчувалася міць людини, якій нічого втрачати. — Відпусти дітей, і ми закінчимо це між нами.

Малик хижо усміхнувся, а найманці навколо взяли Дениса на приціл.

— Тільки пам’ятай, капітане, — прошепотів Малик, — зараз починається найнебезпечніше. Ти прийшов на зустріч із дияволом, не маючи в руках навіть святої води.

Почався відлік останніх хвилин. Денис бачив, як пальці найманців лягають на гачки. Максим у кущах затримав подих, готуючи цифрову атаку. Це була небезпечна зустріч, яка мала закінчитися або тишею могили, або криком визволення.

📢 ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧИТАЧІВ:

Це сталося! Денис вийшов віч-на-віч із Маликом під дулами автоматів! У Максима є лічені секунди, щоб нейтралізувати снайперів, поки життя дружини та дітей Дениса висить на волосині!

Чи вистачить у Дениса холоднокровності, щоб переграти зрадника, і хто ще ховається в темряві лісу за їхніми спинами? Пишіть ваші здогадки в коментарях! Кожен ваш лайк — це шанс для Дениса вийти з цього пекла живим! Наступний розділ — ГРАНДІОЗНИЙ ШТУРМ!