Розділ 94: Перші великі імена

Коли павутина оперізує всю планету, ти не можеш просто обірвати одну нитку. Тобі доведеться палити все гніздо. Але що робити, якщо всередині цього гнізда — твої власні діти, а сірник уже майже догорів?

Альберта Вернера тримали у підвальному приміщенні конспіративної квартири чеської поліції. Прикутий до важкого залізного стільця, міжнародний банкір мовчав. Його обличчя здавалося кам'яною маскою, але в кутиках розбитих губ грала зухвала, отруйна посмішка. Він дивився на Дениса, як на мерця.

— Ти нічого не скажеш, тварюко? — Денис навис над ним, і його голос нагадував шурхіт металу по бетону. — Координати бази під Житомиром у мене. Твої найманці там. Хто віддав наказ викрасти мою сім'ю?

Вернер ледь помітно хитнув головою, сплюнувши кров на підлогу.

— Ви навіть не уявляєте, з ким зв’язалися, капітане. Ви думаєте, що Осадчук чи Малик — це верхівка? Вони лише швейцари, які відчиняють двері. Ті, кому я служу, купують уряди та стирають з карти міста. Ви вже програли. Твої діти не вийдуть із того лісу.

Денис не відповів. Він знав: ламати Вернера фізично немає часу — кожна хвилина зволікання наближала найманців до виконання розстрільного наказу.

Європейський спрут

Тим часом Максим, підключивши нейромережевий ШІ-дешифратор до вилученого ноутбука Вернера, буквально продирався крізь зашифровані гігабайти празьких серверів. Звук клавіш у холодній кімнаті звучав як кулеметна черга.

— Денисе, дивись сюди! — гукнув Максим, і його голос здригнувся. — Вернер правий. Це не просто банда. Осадчук і Малик були лише українським філіалом глобального синдикату «Архітектора». Гроші на утримання бази під Житомиром та оплату кротів в нашому главку йшли від трьох міжнародних титанів.

На екрані ноутбука ШІ миттєво переклав та вивів три досьє з червоними печатками Інтерполу:

Робер Бастьєн — французький олігарх, власник гральних імперій та будівельних компаній у Парижі. Саме його структури прикривали закупівлю військового спорядження для найманців в Україні.

Міхаель Сепп — естонський банкір, через чиї офшори в Таллінні йшли мільйонні транзакції для підкупу українських суддів та чиновників.

Алія Бекір — невловима жінка-привид, тіньовий координатор угод на Близькому Сході. Вона керувала логістикою: від постачання нелегальної зброї до торгівлі людьми.

Денис дивився на карту Європи, яка на моніторі Максима швидко покривалася криваво-червоними лініями зв'язків. Париж, Таллінн, Прага, Київ. Спрут був величезним.

— Вони фінансують «Архітектора», — прошепотів Максим, протираючи втомлені очі. — І прямо зараз, після арешту Вернера, Бастьєн запустив екстрений протокол. Вони зачищають хвости в Україні. Наказ про ліквідацію об'єкту №2... тобто твоїх дітей... прийшов із Франції.

Операція «Чистилище»

Чеський слідчий Томаш Новак, який досі мовчки курив біля вікна, кинув сигарету й підійшов до столу.

— Хлопці, це вже не ваше внутрішнє розслідування. Це рівень глобальної безпеки. Я можу через свої канали в Інтерполі відкрити міжнародну справу. Ми назвемо її «Чистилище». Оформимо конфіденційне фінансування, підключимо колег у Парижі. Ми вийдемо на Бастьєна під виглядом великих інвесторів із Східної Європи, внесемо легендованих агентів... Це займе місяць, можливо півтора, але ми візьмемо їх усіх.

Денис повільно повернувся до Томаша. Його погляд був настільки страшним, що досвідчений чеський колічний детектив мимоволі зробив крок назад.

— Місяць? — тихо запитав Денис. — У мене немає місяця, Томаше. У мене немає навіть дня. Поки ви виписуватимете папери в Парижі, моїх дітей закопають у житомирському лісі.

Денис підійшов до столу й з розмаху встропив бойовий ніж прямо в центр карти — туди, де була позначена Житомирщина.

— План міняється. Максим, завантажуй усі дані про Бастьєна, Сеппа та Бекір на наші зашифровані хмари. Ми використаємо штучний інтелект, щоб автоматично злити цю базу провідним світовим ЗМІ, якщо ми не повернемося. Це наш єдиний щит від кротів у главку. А самі — летимо в Україну. Прямо зараз.

— Але Денисе, там на базі професійні найманці! — вигукнув Максим. — Без підтримки спецназу нас там просто помножать на нуль!

— Спецназ главку здасть нас Малику ще на підльоті, — відрізав Денис, застібаючи бронежилет. — Ми підемо туди удвох. Тільки ти і я. З Божою поміччю.

Квиток у пекло

За дві години вони вже сиділи в салоні приватного літака, який Томаш Новак допоміг найняти в обхід офіційних баз даних. Під крилом пропливали нічні європейські міста, залиті неоновими вогнями. Десь там, у розкішних пентхаусах Парижа та Таллінна, Бастьєн і Сепп пили дороге шампанське, впевнені, що їхні мільярди надійно приховані в тіні. Вони навіть не підозрювали, що український капітан, у якого вони забрали найдорожче, вже зняв свій пістолет із запобіжника.

Максим на пасажирському сидінні перевіряв тактичні планшети та системи зв'язку. Його обличчя було зосередженим, без жодного натяку на колишні жарти.

— До підльоту півтори години, Денисе. Я налаштував ШІ-перекладач для роботи з перехопленими радіочастотами найманців. Ми будемо чути кожен їхній крок у лісі в реальному часі.

— Добре, — Денис дивився у темне вікно ілюмінатора, де крізь хмари пробивалися перші вогні українського кордону.

Він витягнув із кишені кубик лего, поцілував його й сховав назад. Проблема зрадника в Києві залишалася невирішеною, міжнародні магнати оголосили їм війну, а попереду на них чекав штурм, який мав стати або їхнім найбільшим тріумфом, або спільною могилою.

Денис пересмикнув затвор пістолета.

— Тримайтеся, мої рідні, — прошепотів він у порожнечу. — Тато йде.

💡 «Денис і Максим летять у лігво ворога удвох, знаючи, що найманці мають наказ ліквідувати заручників. Як ви вважаєте, чи встигне Денис зробити перший постріл до того, як викрадачі помітять штурм? Залишайте свої прогнози в коментарях, ваша підтримка зараз потрібна героям як ніколи!»

.