Розділ 73: Облава

Справедливість не завжди приходить з вагами в руках. Іноді вона приходить о восьмій ранку, вибиваючи двері прикладом автомата.

Ранок настав похмурим і холодним. Над Троєщиною висів сірий кисіль туману, в якому тонули верхівки багатоповерхівок. Київ завмер, ніби відчував: сьогодні терези долі хитнуться.

Денис стояв біля оперативного мікроавтобуса, затягуючи ремені бронежилета. У його погляді не було азарту — лише крижана зосередженість хірурга перед складною ампутацією. Команда «Мертвої руки» завмерла поруч. Шість тіней у тактичному екіпіруванні, для яких цей рейд був точкою неповернення.

— Працюємо жорстко, але за протоколом, — голос Дениса розрізав тишу, як скальпель. — Тарасов — пріоритет «Альфа». Живим. Його «партнери» — обличчям у підлогу без зайвих розмов. Якщо побачите, що хтось тягнеться до паперів чи дисків — стріляти на ураження по руках. Нам потрібні докази, а не героїчні некрологи.

Максим у фургоні швидко пробігав пальцями по клавіатурі, синхронізуючи камери на шоломах бійців.

— Глушилки зв’язку активовані. У нас є вікно у вісім хвилин, поки їхня тривожна кнопка не подасть сигнал через резервний канал. Після цього сюди злетиться вся «куплена» поліція району. Час пішов.

Територія звіра

Спорткомплекс Тарасова нагадував фортецю. Високий паркан із колючим дротом під напругою, камери з датчиками руху. Зовні — елітний клуб для обраних, всередині — серце гнилої імперії.

Денис глянув на годинник: 08:27.

— Погнали.

Вибух спрямованого заряду виніс петлі службового входу з м'ясом. Денис увірвався першим, розрізаючи темряву променем підствольного ліхтаря. Запах адреналіну, пилу та мастила миттєво заповнив легені.

— Поліція! Всім лежати! Руки за голову! — розкотисте відлуння прокотилося залами.

Охоронець біля басейну встиг лише смикнути плечем, як приклад автомата Дениса зустрівся з його щелепою. Глухий удар — і тіло сповзло у воду, забарвлюючи бірюзову гладь червоним.

Момент істини

Двері конференц-залу розчинилися від удару ноги. Тарасов і шестеро його поплічників сиділи в хмарі сигарного диму. На столі — коньяк, пачки грошей і роздруковані списки «чорної каси».

Секунда абсолютного заціпеніння. Тарасов впізнав Дениса. Його обличчя перекосилося, перетворюючись із маски господаря життя на пику загнаного щура.

— Ти... ти не мав права... — прохрипів він, намагаючись скинути ноутбук зі столу.

— Руки від столу, Кирило! — гаркнув Денис, втискаючи дуло пістолета в пітне чоло Тарасова. — На підлогу! Живо!

Один із адвокатів спробував вихопити флешку, але Максим, що влетів слідом, професійним перехопленням заламав йому кисть. Хрускіт суглобів змішався з виттям сирени.

— Чисто! Об’єкт «Один» затриманий! — пролунало в рації.

Попіл імперії

За пів години Денис сидів у фургоні, дивлячись на затриманих, яких по одному виводили до автозаків. Тарасов проходив повз, закований у кайданки. Його погляд палав ненавистю, здатною плавити сталь.

— Ти програв, — спокійно сказав Денис, витираючи кров з розбитої рукавиці. — Твоя «Сітка» порвалася.

Тарасов зупинився і сплюнув під ноги Денису.

— Ти думаєш, що ти переміг? Ти лише розворушив гніздо. Тепер за тобою прийдуть ті, кому я навіть черевики не чистив. Ти мрець, слідчий.

Денис навіть не здригнувся. Він повернувся до Максима, який уже копіював дані з вилучених серверів.

— Глянь сюди, Денисе, — Максим показав на екран. — Це не просто бухгалтерія. Це графік транзиту на Роттердам. Наступний вантаж — через три дні. І в списку одержувачів... європейські політики.

Денис відчув, як по спині пробіг холодок. Це була не просто перемога. Це був вхідний квит у світ, де їхні життя не вартували навіть ціни кулі.

— Готуй другу хвилю, Максе, — тихо промовив Денис. — Полювання тільки стає цікавим. Ми виходимо на міжнародну арену.

Київ прокидався, не знаючи, що цієї ночі його очистили від одного з найважчих метастазів. Але Денис знав: попереду шторм, порівняно з яким сьогоднішня облава була лише легким бризом.

«Тарасов у кайданках, але його слова звучать як смертний вирок для команди. Хто ці загадкові "європейські замовники"? Чи встигне Денис розшифрувати дані до того, як за ним прийдуть справжні господарі "Сітки"? Пишіть у коментарях, чи вірите ви в чесність європейських політиків, про яких згадав Максим!»