Розділ 69: Сповідь бухгалтера

Правда не завжди звучить як грім. Іноді це ледь чутне тремтіння голосу людини, яка зрозуміла, що її життя більше не належить їй.

У кімнаті для допитів на третьому поверсі стояла тиша, від якої закладало вуха. Повітря здавалося наелектризованим. На столі — лише диктофон, пляшка води зі зламаною кришкою та лампа, що вихоплювала з напівтемряви бліде, змучене обличчя Сергія.

Бухгалтер сидів, втиснувши плечі в крісло, ніби намагався стати невидимим. Його пальці безперестанку терли зап’ястя — там, де ще кілька годин тому були мотузки.

Денис стояв біля вікна, спиною до свідка. Він не тиснув. Він чекав, поки тиша стане для Сергія нестерпною. Максим сидів у кутку, його обличчя підсвічувалося синім вогником планшета — він уже готував цифрову пастку для нових даних.

— Починай, Сергію, — нарешті вимовив Денис. Голос був м'яким, але в ньому відчувалася вага вироку. — Розкажи нам, як виглядає пекло зсередини.

Бухгалтер ковтнув воду, рука здригнулася, і кілька крапель впали на стіл.

— Ви називаєте це «Сіткою», — почав він, і його голос здригнувся. — Але для нас це була просто «Корпорація». Ми не контролювали вулиці. Ми контролювали потоки. Казино, бійцівські ями, транзит через порти... Мільйони доларів перетворювалися на пікселі в шести юрисдикціях. Я бачив, як цілі міністерства купувалися одним електронним листом.

Тінь Сенатора

Денис повільно повернувся. Його очі звузилися.

— Хто тримає повідці, Сергію? Дай мені ім'я.

Бухгалтер гірко всміхнувся, і в цій посмішці було стільки страху, що Максим мимоволі відірвався від екрана.

— Імена? У цієї істоти немає імені. Тільки позивний. Сенатор.

У кімнаті на мить стало холодніше.

— Він не користується зв'язком, — продовжував свідок, переходячи на шепіт. — Жодних телефонів, жодних месенджерів. Тільки «кур’єри пам'яті». Люди, які зазубрюють накази й зникають після виконання. Він міняє оточення щомісяця. Ніхто не бачив його обличчя і залишився живим. Але... я виявився хитрішим.

Сергій тремтячими пальцями заліз під сорочку й витягнув тонку флешку на брудному ланцюжку.

— Вони думають, що оригінали згоріли під час рейду в Гамбурзі. Але тут — дзеркало транзакцій. Маршрути, кодові назви офшорів і листи, зашифровані старим військовим методом. Тут те, що «Сенатор» намагався стерти кров'ю.

Цифрова бомба

Денис взяв флешку. Метал був теплим від людського тіла. Він поклав її перед Максимом.

— Скільки тобі треба?

— Щоб розібрати цей вінегрет? — Максим примружився, оглядаючи носій. — Дай мені ніч і три літри кави. Це не просто дані, Денисе. Це детонатор. Якщо я це розкрию, завтра половина високих кабінетів у Києві порожнітиме.

Бухгалтер подався вперед, його очі світилися відчайдушною надією.

— Ви ж обіцяли... Захист. Нове ім’я. Програма свідків.

Денис подивився на нього з сумішшю жалю та жорсткої правди.

— Якщо ця флешка — те, про що ти кажеш, ти отримаєш усе. Але пам'ятай: від Сенатора не сховаєшся за новим прізвищем. Від нього можна сховатися тільки за ґратами або в могилі. Обирай.

Перед бурею

Денис вийшов у коридор і притулився до стіни. Дістав цигарку, покрутив у пальцях, але так і не запалив. За вікном Київ виблискував вогнями, ніби нічого не сталося. Але він знав: десь там, у тіні розкішних пентхаусів, Сенатор уже віддав наказ.

— Якщо серце системи гниле, — промовив він Максиму, який вийшов слідом, — то ми щойно встромили в нього розпечений ніж.

— І тепер система почне конвульсувати, — додав Максим, ховаючи планшет. — Удар буде страшним, Денисе. Вони не здадуться без бою.

— Нехай б’ють, — Денис нарешті клацнув запальничкою. Вогник на мить освітив його втомлені, але сталеві очі. — Ми йдемо в саму пащу. Наступна зупинка — Роттердам. Саме там Сенатор тримає свій головний сейф.

Вони стояли в порожньому коридорі, два мисливці, які щойно вистежили найбільшого звіра у своєму житті. Рахунок було відкрито. І цього разу компромісів не передбачалося.

«Правда — це зброя, яка не знає жалю. І якщо ти зважився натиснути на гачок, будь готовий до віддачі, яка може зламати тобі плече».

«Друзі, ім'я названо! Сенатор — людина без обличчя, яка тримає в страху країну. Як ви думаєте, хто це може бути? Можливо, ми вже бачили його на сторінках книги в іншій ролі? І головне — чи встигне Максим розшифрувати флешку до того, як за ними прийдуть кур'єри смерті?

Чекаю на ваші версії в коментарях!»