Розділ 12.2

- Мені так добре з тобою, моя маленька.

- Мені теж з тобою дуже подобається, мов у раю, Русь.

- Діан , я тобі серйозно кажу, переїжджайте з Дашею жити до мене, у мене тут місця достатньо, вам сподобається. З Дашею я знайду спільну мову.

– Ти вже знайшов до неї підхід, ти великий молодець. Але давай трішки пізніше, Русь. 

- Добре, як скажеш. - він поцілував мене в чоло.

Ми полежали тихо хвилини зо дві, а потім я вирішила повернути нас у не дуже радісну реальність.

- Слухай, а як там справи? Ти мені хотів ніби щось розповісти.

- Точно, я зовсім забув. Мені з тобою так добре, що затьмарило мозок.

Я посміхнулася, мені то було дуже приємно чути від нього.

- Річ у тім, що ми можемо розлучити тебе без присутності Ігоря, але якщо він не має до тебе претензій. Але якщо має, то не вийде, цей знайомий знає його. Тому відповів, що буде важко, до того ж він спілкувався з твоїм колишнім чоловіком днями.

- Серйозно?

– Так.

Мені не дуже сподобалася його манера, і ця фраза, про мого чоловіка. Але я розуміла, що Руслан просто ревнує мене, тому відповів на емоціях. Я зовсім не образилася, тому що  знала, він кохає мене та все зробить заради мене.

- Ох, Русь... Мабуть, це все буде дуже довго , тобі точно треба ця морока?

- Так, я ж хочу бути з тобою, тому щось придумаємо. Я думаю, тобі потрібно ще раз набрати Ігоря та нормально з ним поговорити. Домовитися про зустріч, наприклад.

Я вирячила на нього очі, ніби він сказав таке щось дике, що взагалі не вкладається в голові.

- Що? - він не зрозумів, що зі мною.

- Це нормальна звісно практика, але не з Ігорем, я боюся його.

- Ну, тоді я поїду з тобою.

- Тоді він не приїде на цю зустріч .

- Але ж ти не розповісиш йому, а я вже потім вийду з машину, якщо потрібна буде допомога. Маленька моя, інакше поки ніяк не вийде, на жаль. Ну або ви так і залишитеся в такому підвішеному статусі, але ж я хочу з тобою одружитися.

Я бачила, що Руслан відвернувся в інший бік, йому звичайно ж було боляче. Але мені теж було страшно та не приємно на душі, треба діяти.

- Добре, я згодна, але ти будеш поруч?

- Звичайно, Діан, я буду поруч.

- Ти думаєш у нас все вийде?

- А чому ні?

- Ігор справді зійшов з розуму, я не знаю як тепер знайти до нього підхід, мені здається, що він здатний на все. Аби ми не були з тобою щасливі, розумієш? Він став дуже часто випивати, завжди телефонує мені тоді, коли на підпитку.

— Мабуть, алкоголь додає йому сміливості, тому так і виходить. У тверезому стані боїться тебе . - він засміявся.

Він умів зробити гарний настрій!! Мені відразу стало набагато краще, бо підтримка такого чоловіка була для мене як подарунок. З ним я розквітла та стала щасливою жінкою, отримала те, на що я заслуговувала, але мені не давали цього раніше. Ми ще обговорили як краще все зробити, а потім мені зателефонувала мама та запитала де я та коли буду.

– Вже потрібно їхати? - Руслан став раптово сумним.

- Мама справляється, але мала постійно тепер запитує де я, ображається.

- Забрав я тебе  в доньки. - він зітхнув.

- Та ні, ну ти що, Русь. Це нормальна реакція у малих дітей, вона ще нічого не розуміє особливо.

- А я думаю, що вона якраз вже все розуміє, навіть більше, ніж Ігор.

- Це так, є таке. - я посміхнулася, - Але щодо того, що вона ревнує до тебе, то ти не думай над цим. Вона звикне та все буде добре, вона ж прийняла тебе. Ти гарно спілкуєшся з дітьми, є досвід?

- Та ні, не дуже. Я просто захотів знайти до неї підхід, от і вийшло, не більше.

- Це теж дуже добре, все налагодиться.

Я обійняла його, він був теплим, навіть гарячим. Мені з ним було добре у всіх сенсах цього слова, справжній чоловік. Мій чоловік, який допомагає мені з усім, це просто неймовірно.

- Якщо не поспішаєш, можливо повечеряєш зі мною?

- Можна, я не проти.

- Тоді приготуємо щось смачне чи замовимо їжу?

Я сиділа в нього на колінах та дивилася в його очі, він дивився на мене з шаленим коханням. Як мені так пофартило з таким чоловіком? 

- Можна приготувати смачненьке, давай?

– Я тільки за!

Я піднялася, а він ляснув мене по дупі, я аж підскочила.

- Ей, що це ми робимо?

- Вона дуже апетитна, її я б з'їв, можна?

- Пізніше.

Я потерла сідницю та поманила його пальцем на кухню. Ми вирішили приготувати пасту з морепродуктами, це було дуже весело. Ми ввімкнули музику та пританцьовуючи почали готувати вечерю. Звичайно час від часу я думала над тим, чи вчиняю вірно, адже моя донька сама вдома з мамою, а я тут тішуся. Але потім я відкидала ці думки, але поглядала на годинник. Я хочу жіночого щастя, тому маю право інколи так відпочивати.

- У нас так добре виходить. - його голос так бадьорив мене.

Руслан став позаду мене та обійняв за талію, а потім почав лоскотати шию, цілувати її. Мені стало дуже лоскотно та я почала сміятися й викручуватися з його рук.

- Не відпущу.

- Та ну, Русь, мені лоскотно.

- Нічого, я залоскочу тебе.

- Відпусти.

- Ніколи нікому не віддам тебе, не відпущу.

Він обернув мене до себе та глянув мені у вічі.

- Ти не втечеш від мене?

- Ти чого таке запитуєш? Адже я згодилася бути твоєю жінкою, чому я маю піти?

-Тому, що ти дуже гарна, ти ідеальна дівчина.

- То це для тебе я ідеальна, не думаю, що можу подобатися всім чоловікам на цій планеті.

- А я думаю, що якраз можеш.

- Не піду, чесно. Адже я кохаю тільки тебе.

– Так?

– Так. Я вже говорила і не раз, що дуже жалкую за те, що вибрала тоді Ігоря, а не тебе.

- Це добре, що ти шкодуєш про це, тому що я дуже страждав, якщо чесно.

- Я розумію, мені теж несолодко було. Бачиш, карма таки є , вона й мене потім наздогнала.

 - Це не карма, а чоловік у тебе дурень.