Розділ 12.1

Ранок.

Як добре було прокинутися та усвідомити те, що ця ніч минула спокійно. Ігор не наважився перейти до справ, обмежився погрозами, але це й добре. Найменше я хотіла, щоб він завітав до нас, хай собі дуріє на самоті. Ніколи більше я не буду з таким чоловіком, це ж треба було вибрати собі такого дурня. Я неначе тоді була сліпою, взагалі не вкладається в голові, як це треба було примудритися знайти собі такого садиста.

Я снідала та думала над тим, що робити далі, адже потрібно розв'язати проблему з Ігорем. Він скоро з розуму мене зведе. Я ввімкнула свій айфон, багато пропущених дзвінків та повідомлень було від Ігоря, але я не збиралася передзвонювати та відповідати на смс-ки. Руслан сказав, що зателефонує мені сьогодні, як тільки вирішить це питання, тому я чекала. Я надіслала йому повідомлення: "З добрим ранком", але чомусь відповіді так і не дочекалася.

Але я розуміла, що він може бути зайнятим , тим більше він вирішує мої ж проблеми!! Це потрібно розуміти та не набридати йому!! Він дуже хороший хлопець, тому я ціную його старання, не знаю, що б робила без Руслана.

Через пару годин ми з дівчатами вже поснідали та кожен займався своїми справами. Я не розуміла де пропав Руся, я вже й телефонувала йому та написала. Але він не відповідав, мені стало страшно за нього, а що як раптом до нього приїхав Ігор та заподіяв йому зло? Адже він учора погрожував не тільки мені, а ще й написав, що Руслану теж буде не солодко. Я думала вже їхати до нього додому, але ж він може бути на роботі, а я не знала де це знаходиться.

Я була вся на нервах, мама вже заспокоювала мене, але я не могла зосередитися ні на чому. Це просто капець якийсь, можливо не треба було його просити допомагати мені. А то тепер проблеми не тільки в мене, а ще й у Руслана будуть, це просто жах якийсь. Я  й подумати не могла, що зі мною взагалі може таке статися. Мені так сильно хотілося, щоб все у нас вийшло без проблем, але на жаль так не сталося. Я вже встигла й попрацювати, й допомогти учням вибрати костюми на конкурс. Вже й по дому всі справи вирішила, а Руслан так і не вийшов на зв'язок.

Я не на жарт почала хвилюватися, мама з Дашею поїхали гуляти до парку. А я тим часом вирішила поїхати до нього додому, ми проїжджали повз його будинок. Хоча в нього була квартира і будинок за містом, він останнім разом відповів мені, що зараз живе в будинку. Тому в мене вже не залишилося сумнівів, я вирішила діяти!! Тому що його мовчання було дивним, Ігор теж не відповідав на дзвінки, хоча я пересилила себе та набирала його!

Тому я швидко вдягнулася та поїхала до Руслана, сподіваючись на те, що він вже вдома. Коли я була на середині шляху до його будинку, в мене зателефонував телефон. То був він!

- Привіт, ти де зник? - я випередила його.

- Привіт, все нормально, я вдома.

- Я хвилювалася, Русь!! Вже навіть виїхала до тебе.

- Ти їдеш до мене додому? - він здивувався.

– Так!

- Ну, добре, я зустріну тебе . Розповім про те, що мені вдалося дізнатися.

- Ігор не зв'язувався з тобою?

- Ні, мені телефонували з невідомих номерів, але не думаю, що це він. Їдь до мене, я на тебе чекаю, але обережно їдь.

- Добре, до зустрічі.

Поки я їхала та на фоні грала музика, мої думки хаотично бігали в мене в голові. Мені було цікаво, де пропадав Руслан та що йому вдалося з'ясувати. Я дуже надіялася на те, що проблему буде вирішено, бо вчорашні погрози Ігоря дуже налякали мене. Тільки я під'їхала до будинку Руслана, він одразу вийшов мене зустрічати. Я заїхала на подвір'я та вийшовши з машини, одразу кинулася до нього в обійми.

- Русь, я так хвилювалася!! Ти чому не відповідав?

- Вибач, Діан. Було багато справ на роботі, та й зі знайомим спілкувався весь день з приводу Ігоря. Виявляється він в тебе впливова персона? Принаймні був таким.

- Є таке, але він вже не мій. То нічого не вийде? – я вже засмутилася.

- Та все вийде, не сумуй. Але річ у тім, що можливо не так легко, як я думав. Але то нічого, все буде добре, моя мила.

Він гладив мене по голові та дуже міцно обіймав. А потім підняв мене за підборіддя та почав цілувати ніжно в губи. Усередині стало тепло, а внизу так солодко, я відразу забула чому приїхала до нього. Так захотілося бути з ним зараз в ліжку, а не стояти на вулиці.

- Я сумував за тобою, люба. - він вдихав запах мого волосся.

– Я теж, Русь. Мені так не вистачає тебе.

- Тобі потрібно  переїхати до мене жити.

- Все буде згодом, любий.

- Пішли в будинок, розповім тобі що та як.

- Звичайно пішли.

Він узяв мене за руку та ми пішли всередину його будинку. Коли ми зайшли, то я відмітила, що в нього дуже просторо та світло. Тому що вдома всередині я ще в нього не була, тільки ззовні бачила будинок, мені сподобалося. 

Я думала, що ми сядемо та будемо вирішувати мою проблему, але Руслан раптово підхопив мене на руку та кудись поніс. Я зрозуміла, що зараз буде не до розмов, але я теж дуже сильно сумувала за ним , тому була не проти ...

ПІДПИСКА важлива. Дякую, що зі мною)