Розділ 11.4

- Дякую за вечір, нам дуже сподобалося. Дашунь, так? 

- Так, дякую за подарунки. 

І тут вона зробила те, що ні я, ні Руслан не очікували. Вона підійшла до нього та обійняла його, це було просто нереально мило. 

- І вам дякую, провів дуже добре час з вами. А тобі окреме дякую, ти дуже гарна та розумна дівчинка.  

Він взяв її на руки та поцілував в щічку. 

- Ой. - вона мило взялася ручками за обличчя. 

- Вибач, не можна було? 

- Можна.

Вона аж почервоніла, моя ти маленька. Справжня дівчинка росте, принцеса моя. 

- До зустрічі. 

Ми приїхали разом на машинах до нашого будинку. Руслан дуже хотів провести нас додому, тому ми їхали попереду, а він позаду, це можливо було вже зайве. Але мені та Даші було приємно. 

- Пока. 

Дашка помахала рукою та підбігла до мене. 

- Пока, Русь. Дякую ще раз за все.

- І вам дякую, я щасливий. 

Я бачила як він не може вже стримувати себе, щоб не поцілувати мене. Тому він підійшов та обінявши мене, таки поцілував мене в щічку. Даша нічого не відповіла, вона взагалі дивилася кудись на ворота, мабуть чекала на бабусю. 

- Все , я поїхав. А то не можу. - він посміхнувся.

Я розуміла про що йде мова, я теж дуже хотіла його. Адже ми були дуже запальні, гарячі та молоді, як виявилося. Мені з Русланом все подобалося робити, я кайфувала від нього, від його запаху та дотиків. І я бачила, що це взаємно, він також обожнював вдихати мій запах . Я любила як він нюхав моє волосся, як цілував мою шию, це було так кайфово.

А я кусала його , гладила по його сильній руці, як же це було класно. Адже в мене давно не було близкості з чоловіками, Ігор не давав мені того кохання, на яке я заслуговувала. Я рахувала, що повинна отримувати більше!! Але чомусь Ігор так не вважав, тому я й полишила вже надії на те, що щось між нами зміниться. Тому ми й не змогли знайти спільну мову, якщо щось і було між нами, то це все трималося завдяки мені!! 

- О, мої дівчатка повернулися!! 

Мама була така щаслива, прямо розквітла за цей вечір. Зрозуміло було, що вони гарно провели час з сусідом. Я безмежно раділа за неї, вона заслуговує на жіноче щастя, як і всі жінки. Я теж заслуговую, тому й почала змінювати себе та своє життя. Мені стало набагато ліпше жити та дихати на повні груди, коли ми переїхали до мами. Без Ігоря життя почалося заново та заграло яскравими фарбами, це було надзвичайно. 

- Так, ми вдома!! Бабусю, дивися, що мені Руслан подарував!! 

- Ого, а що там? Ану покажи. 

Мама підняла на мене погляд та посміхнулася.

- Так, подарував подарунки, він молодець. 

- Руслан? 

- Так. - підтвердила я, - Він сам так запропонував.

- Добре, чекаю.

- Дивись.

Дашка почала показувати подарунки, ведмедика та коробку з солодощами. 

- Який гарний ведмедик. Ох, і квіти навіть?

- Так, а він ще тобі попросив передати. 

- Мені? - мама поклала руку на серце. 

- Ось і тобі букет!!

- О, дякую. Передасте Русланчику від мене велику подяку.

Руслан вирішив вже всіх задовольнити, всім купив квіти. Він звичайно міг вражати жінок, але я знала, що він тільки мій. Це було дивовижно, чоловік , який зводить з розуму всіх, був тільки моїм. Він бажав тільки мене, а я натомість шалено закохувалася в нього. 

Коли я вклала Дашу спати , ми пішли з мамою на кухню пити чай. Я сиділа спокійна та щаслива.

- Слухай, Діан, ти просто сяєш!

- Дякую, ти теж, до речі. Гарно час провели?

- Ой так, це просто мрія, а не чоловік. - мама закотила очі. 

- Розумію тебе, тепер вже розумію.

- О так, нам з тобою пофартило. Я дуже радію за тебе, Русланчик молодець. Та й до Дашки підхід знайшов, це просто неймовірний вчинок.

 - Згодна, це треба було бачити, як вони знайомилися. Це так мило, він присів навпроти неї та був на одному рівні, щоб завоювати її довіру.

- Так, по ньому відразу ж видно, що він хороша людина. 

Ми трішки посиділи на кухні та порозмовляли про те, як пройшов наш вечір, мама розповіла про свій. Ну й добре, що все йшло так як треба. О десятій годині я пішла в ліжко, за сьогодні втомилася трішки. Коли лягла, то відчула , що трішки болить спина, але я випила вже ліки. Тому скоро вона пройде та я зможу спокійно заснути. На завтра поки планів особливих не було, тільки робота та хатні справи. Я читала книгу, побажала вже Русланові спокійної ночі. Я обожнювала з ним переписуватися, це мені нагадало юнацькі роки. Але тут мені прийшло інше повідомлення, не від Русі. 

- Ти що взагалі там зійшла з розуму?? 

Це був знову Ігор,як же він дістав! Я вирішила нічого не відповідати. 

- Ти чуєш чи ні? Я тобі телефоную!! Ти що з Русланом ??? 

Я не відповідала на повідомлення та не брала слухавку. Але натомість вирішили зателефонувати Руслану , звідки це Ігор дізнався про нас? 

- Руслан , мені Ігор пише. 

- Що він хоче?

- Про нас з тобою знає, звідки?

- Мабуть у нас спільні знайомі виявилися. 

- Ох, ні. І що тепер мені робити?? Він погрожує мені!! 

Мені дійсно стало дуже моторошно.

- Нічого не роби, вимкни телефон . Не думаю, що він заявиться до вас. - але його голос був не досить впевненим. 

- Точно? 

- Діан , він знає де ви з Дашею?

- Так.

- Я зрозумів, закрийте двері та вікна, на всякий випадок. Я приїду зараз. 

- Не думаю, що він приїде сюди. Я не хочу тебе навантажувати нашими проблемами.

- Твої проблеми - це вже мої проблеми! Я тобі говорив за це. 

- Все буде добре, не хвилюйся.

- Точно не потрібно їхати?

- Ні, якщо що, на зв'язку. Тим більше, у нас тут поряд сусід гарний є, мамин товариш, в нього є зброя. Так що думаю, нам нічого не загрожує.

- Ну дивись, вранці тоді я вирішу це питання. Не думав, що так вийде , вибач.

- Та ні, ти що? Все добре, Ігор завжди був таким . Все буде добре, до завтра?