Розділ 11.1

Наступного дня. 

- Доброго ранку, моя хороша. Ти вже прокинулася? 

Я почула звук вхідного повідомлення, взяла телефон до рук та побачила, що це Руслан. На обличчі одразу з'явилася посмішка.

- Доброго ранку, Русь. Вже прокинулася, так.

- Можливо маєш бажання заскочити на ранкові творожники у кафе?

- Цікава пропозиція, я не проти.

- То я заберу тебе десь через годинку чи в тебе справи? 

- Я не проти, сьогодні справи є, але поїхали.

– Тоді до зустрічі.

Я дуже раділа його ранковим повідомленням. Тому відклала мерщій телефон та потягнулася в ліжку, мені було так добре на душі. Руслан запропонував цікаво провести ранок, мені ця ідея була до душі, тому я піднялася швидко з ліжка та пішла пити ліки. Якось різко почала боліти спина, думаю, що це нерви. Вчора Ігор нереально дістав мене, добре, що Руслан підіймає мені настрій.

Сьогодні у мене були справи, але я вирішила, що на сніданок поїду, треба відволіктися. Але я розуміла, що на сьогодні у нас тільки спільний сніданок й буде, бо справді багато роботи. Та  й Даша потребує уваги, я помітила, що вона неначе ревнує. Вона звичайно не знає з ким я була тієї ночі, але діти все відчувають. І я розумію це, її поведінка цілком адекватна, вона боїться залишитися одна, я так думаю. Адже вона тепер залишилася без батька, тому маля боїться втратити ще й маму.

 Це справді страшно, тому я проведу сьогодні вечір з нею, Руслан дорослий чоловік і все зрозуміє. Я приготувала сніданок для своїх дівчат, Даша ще спала. Мамі я маякнула, що їду на сніданок з Русланом, тому нехай снідають без мене. Коли я вийшла на вулицю, він саме під'їхав до будинку.

- Як спалося? - Руся обійняв мене та поцілував в губи. 

Так було солодко після його поцілунка.

 - Непогано спалося, але я сумувала!

- Я теж, моя кохана.

Ми вирушили до кафе, була гарна погода, на тлі грала мелодійна музика. Він глянув на мене та посміхнувся.

- Мені без тебе самотньо. - він глянув на мене .

- Є таке, я розумію.

 - Не надумала ще?

- З приводу чого? – я не зрозуміла його.

- Переїхати до мене?

- Русь, поки що зарано, ти ж сам розумієш.

- Так, вибач, що набридаю. Не можу стримати себе , дуже хочеться з тобою засинати та просинатися поряд.

- Я розумію, мені так само хочеться. Але є питання, які потрібно вирішити.

- І як, є здвиг?

- Ігор учора ввечері телефонував.

- Нічого собі, є прогрес?

- Ні, він погрожував та зіпсував мені настрій, більше нічого такого, якщо чесно. Він не згоден розлучатися, та й знову маніпулював мною. Сказав, що не віддасть мені Дашку.

- Ага! Нехай прийде та забере, тільки чекати на нього буду я,так йому і скажеш! Та й Даша з тобою живе, вона твоя донька, в якому плані не віддасть тобі? 

- Він хоче забрати її...

- Не забере, повір.

Його настрій одразу змінився, Руслан дивився на дорогу та не хотів подавати виду, що нервує. Але я чула по голосу, що він розізлився, у нього навіть вилиці напружилися. Мені було приємно, що він за мене готовий порвати будь-кого. Але я не впевнена була, що це в чомусь допоможе.

- А якщо він справді зможе це зробити?

- Ні, нічого в нього не вийде, повір. Він тільки на словах крутий, я так зрозумів.

- Він був напідпитку, останнім часом випивати став.

- Тим більше, значить він крутий тільки на словах, та ще й коли випиває. Не хвилюйся, Діан, я все зроблю так, як треба.

- Але як ти допоможеш?

- Є гарні знайомі, думаю, що можна буде вас розлучити навіть без його присутності.

- Це так, я чула за таке. Але ж він проти, не думаєш, що він зробить на зло?

- Ну то нехай робить, що хоче. Я маю більший вплив, ніж він, я так думаю.

Я дивилася на Руслана та моє хвилювання кудись відходило, я була щаслива, що у мене є такий захисник. Такий чоловік, який може розв'язати мої проблеми, це те, чого я так прагнула.

- Дякую, Русь. Я не знаю, що робила б без тебе.

- Досить дякувати, це нормально, Діан. Ти заслуговуєш на щастя та любов, а не на такого чоловіка, як Ігор! Він не вартий тебе, це правда! А тероризувати може кожен, не думаю, що він здатний на щось більше, ніж просто погрожувати.

- Надіятимуся на це. Я так утомилася від цих проблем та вирішувати все сама.

- Вже більше такого не буде, тепер я буду вирішувати твої проблеми.

Після цих слів я взагалі розтанула. Чому я раніше не звертала уваги на нього? Але я розуміла чому, адже я вже була заміжньою, хоча до того я могла бути більш уважною. Або ж Руслан почав пізно проявляти своє кохання до мене? Я не знаю чому, але вже сталося так, як сталося . Думаю, що всі ми зрозуміли свої помилки і тепер будемо більш обачними . Тому що потрібно вміти відпускати та отримувати нове. Це дуже добре коли життя змінюється і ми стаємо іншими, це те , що робить нас сильнішими . Думаю, що це добре, адже я пройшла такий шлях, я щаслива, що випробувала себе.

Ми під'їхали до кафе та пішли смакувати сніданком, замовили творожники зі сметаною та варенням, взяли какао та мило розмовляли на нейтральні теми. Руся попросив мене розслабитися та відкласти на деякий час всі ці проблеми про розлучення та інше. Подумати про щось хороше, про те, як я проводитиму день народження та куди я хочу поїхати на відпочинок.

Після такої розмови звісно з'являлося бажання жити та зносити все на своєму шляху, Руся дав мені те, чого раніше мені не вистачало. Турботу та кохання, надії на світле майбутнє...

Не забувайте підписуватися.