Розділ 10.1

Ми залишилися на ніч у цьому будиночку, виявилося, що Руслан забронював його на два дні. Він звичайно ще той романтик, вміє організувати сюрпризи, це круто. Мені не вистачало цього дуже часто, а тепер з ним я відчула себе дівчиною, коханою дівчиною.

- Русь, дякую тобі за все.

- Та нема за що, ти чого? Не думаю, що я дав тобі прямо настільки вже багато.

- Ти дав мені набагато більше, ніж у мене було раніше, я тобі правду кажу. Тому що мені часто не вистачало кохання та турботи.

- Ігор справді придурок! - він так крикнув, що я від неочікуваності підстрибнула на ліжку.

Я глянула на нього та бачила злість у його очах, рідко Руслана можна було побачити таким.

- Вибач, маленька, не хотів тебе злякати. Я нереально злий на Ігоря, він дуже паскудно себе повів.

– Нічого страшного. Я перестала думати за те, що він зробив, тому стало набагато простіше жити. Якби я картала себе кожного дня та думала про те, як він мені зраджував та ображав, то зійшла б уже з розуму.

- Не розумію, чому люди не цінують те, що в них є. Тих близьких людей, котрі люблять тебе просто так, які турбуються про тебе.

- Забий та не думай про це, я тобі серйозно кажу. Тому що так можна зійти з розуму, Русь, це справді так і є. Життя не дуже справедливе, але все ж таки прекрасне, скажи?

- От за це я й полюбив тебе, бо ти настільки позитивна та добра дівчина, як тебе можна не любити? – він поцілував мене.

- Та ну, ти перебільшуєш.

- Ні, Діан, ти дійсно відрізняєшся від інших дівчат. Такої щирості та доброти я вже давно ні в кому не бачив, так що тут я точно тобі кажу.

- Як скажеш, мені дійсно приємно і вже давно ніхто не робив так багато компліментів. Але ж ти теж дуже хороший хлопець.

- Тому що я кохаю тебе , я не зі всіма такий. Ігорю я би набив морду, щоб він замислився та його мозок став на місце.

- Ні,  він вже не стане на місце, надто пізно. Ігор таким залишиться, хіба що можливо закохається нереально в іншу жінку й тоді щось зміниться. 

- Я не думаю, що чоловік, який зраджує, з іншою стане порядним.

- Будь що може бути, забий. Я не хочу про це думати зараз, мені дуже добре з тобою в цей момент та я просто хочу загубитися в тобі й забути все на світі.

- У мене так само, мені дуже сумно  було без тебе цей тиждень, серйозно тобі кажу, моя маленька. З тобою моє життя почало змінюватися.

Руслан так дивувався на мене, ніби я єдина близька людина йому на цій планеті.

- Я думала, якщо чесно, що ми вже й не побачимося.

- Чому?

 Він взяв мене за руку та ніжно гладив.

- Тому що в мене погані асоціації з відрядженнями.

Я спочатку згадала як це було з Ігорем, ця брехня, яка вибивала із колії. А потім мені стало різко смішно і я розсміялася, що було сили. Руслан спочатку не зрозумів, а потім підтримав мене та ми сміялися дуже голосно, хвилин десять. Настільки від душі, що в мене потім аж вилиці боліли, як же було кайфово.

- Пішли поснідаємо? - він простягнув мені руку.

- Побігли, я можу приготувати творожники, будеш?

- Так!! Мені вже давно ніхто не готував, тому я буду задоволений навіть омлетом.

- Ну тоді пішли мерщій, хочу вже тебе нагодувати.

Він радів як дитина, мені було дуже приємно від того, що його тішать навіть ось такі дрібниці. Я наготувала творожників та зварила суп.

- Ти нереально смачно готуєш, Діан.

Він так смачно їв, ніби до цього голодував десь місяць. Але мене тішило те, як моєю їжею захоплюються, це справді кайф. Тому що я не думаю, що готувала прям щось таке нереальне, але він так це підносив при мені, що моя самооцінка піднялася до небес. Якби соь так мене постійно нахвалював Ігор, то в мене настрій був би постійно і в нас точно все було б добре.

Але звісно ж, що його зрада просто розчавила мене та вже ніякі компліменти не допомогли нашим стосункам. Потрібно думати головою, а потім йти наліво. Якби він мені відразу розповів, що не кохає більшемене, ми розлучилися, а потім уже йди куди та до кого хочеш.

- Які плани на сьогодні? – Руся глянув на мене з посмішкою.

Я задивилася на нього, тому не відразу змогла відповісти, він був дуже харизматичним хлопцем.

– А?

- Ти де літаєш? Візьми мене з собою. - він обійняв мене та почав заціловувати моє плече та шию.

- Політаймо, я не проти. Хочу літати з тобою все життя, можна?

- Звичайно можна!! Так й потрібно робити, адже це справжнє кохання, моя люба.

- Я теж так думаю, не можу досі повірити в те, що це насправді відбувається зі мною.

- Я теж, дуже щасливий, що ти поряд зі мною і я можу торкатися тебе , моя люба.

- А, то що ти там запитував? - я аж почервоніла.

- Ти сьогодні що робитимеш?

- Сьогодні на тренування мені не потрібно, робитиму дизайн сторінки, адже мене взяли на роботу в айті компанію. Ну й вдома з малою треба час провести. А що ти хотів?

- Думав провести пару днів з тобою, але якщо будеш зайнята, то можемо ввечері знову зустрітися.

- Треба подумати, бо Дашка ще вчора засмутилася, коли я зателефонувала та сказала, що не приїду додому.

- Ну, звісно, ​​дитина хоче бути з мамою. А тут чоловік не зрозумілий приїхав та викрав її.

Його ця усмішка просто зводила мене з розуму, тому я посміхалася як дурепа.

- Та ні, все нормально. Мама з нею, я їй довіряю на сто відсотків.

- Тобі дуже пощастило з мамою, вона так турбується про вас.

- Це так, тут я згодна, не знаю, що я б робила без неї. Але Дашка розумна та спокійна дитина, все розуміє.

- Вона запитувала, де дівся тато?

Руслан одразу став сумним, видно було по ньому, що він хвилюється за неї.

- Запитувала, не один раз, але вже перестала . Я хотіла їй розповісти правду, але не змогла, тому сказала, що татко у відрядженні.

- Він дурень! Як так можна було, я не розумію, рідну дитину кинути!

- Руслане, заспокійся, все добре. Вже нічого не виправити.