Розділ 9.3

Я дивилася на нього та нічого не могла вимовити, що мені йому говорити.

- Діано, ти не хочеш?

- Я не знаю, просто якось не була готова до цього.

- Я зрозумію все, чесно.

Я дивилася на Руслана та не розуміла, що мені говорити. Боляче я не хотіла йому робити ні в якому разі, але в горлі ніби щось застрягло. Я розуміла, що хочу бути з ним, але річ у тім, що я не знаю, як він сприйме мою правду.

- Я не проти, але повинна тобі дещо розповісти.

- Давай, я тебе слухаю.

- Мені страшно про це розповідати.

Я дивилася на нього, а він і далі стояв на одному коліні.

- Говори, я почекаю.

- Можливо підіймешся? А то мені не зручно.

- Добре, тобто ти кажеш ні?

- Я не проти, але послухай мою правду. Добре?

- Добре, давай.

Він піднявся і сів напроти мене, я не знала з чого почати.

- Та кажи, чого ти? - він узяв мене за руку та чекав.

– Слухай, я хотіла тобі раніше розповісти, але не змогла.

Я почала йому викладувати свою правду, як я виступала на чемпіонаті та пошкодила спину. І тепер у мене постійно будуть болі у спині і тому подібне. Він уважно слухав, я бачила як з його обличчя сходила усмішка.

- Вибач, що не розповіла відразу. Дійсно не було відповідного моменту, мені соромно.

Руслан мовчав, а я розуміла, що це крах. Він не пробачить мені мою брехню та й навряд захоче далі бути зі мною.

- Я не знаю, чи я вилікуюся та мій біль колись пройде. Але це було останньою точкою над нашими з Ігорем відносинами.

- От дебіл! - промовив він після своєї довгої паузи.

Я відразу подумала, що він говорить про себе, тому що вірив мені, а я брехала. А тепер навряд чи він буде з калікою, це логічно.

- Вибач, але ти не дебіл, це я винна.

- Я не за себе, а за Ігоря!! Як він міг посміти тебе покинути після такого? Це ж так не гарно.

- Я не знала як тобі розповісти...

Я відвернувся в бік та по моїх щоках почали текти сльози...

- Моя маленька, ти не винна, нічого страшного. Я все розумію, йди сюди. - він обійняв мене. 

– Чесно? Ти не ображаєшся?

- Ні, ну не сказала раніше, то нічого. Я все розумію, ти думала, що я тебе покину через це? - він вигнув брову.

- Ну так, адже нікому така каліка не потрібна.

Після цих слів стало так боляче на душі, я відразу згадала як на мене кричав Ігор.

- Ну можливо комусь і не потріба, але ж я кохаю тебе!

Я замовкла й не знала, що мені відповідати, як же мені було приємно чути це від нього!! Так і хотілося стрибати від щастя. Кохання існує!!! І можливо воно ось зараз зі мною, невже я стану нарешті щасливою та коханою дівчиною?? О Боже, це не вкладується в голові!! 

- То ти не проти стати моєю жінкою? Я буду поряд і допоможу тобі у всьому.

Я витерла сльози та усміхнулася, на душі стало дуже легко.

– Так! - викрикнула я та ми засміялися.

На його обличчі знову засяяла усмішка та він обережно взяв мою руку, надівши на палець обручку. Всередині літали метелики, а по тілу пішли мурахи...

- Я такий щасливий, що ти зі мною, моя маленька.

Руслан підійшов та обійняв мене, а потім його гарячі губи накрили мої. Він солодко цілував мене, а я просто мліла в його руках. Я нарешті відчула себе тою самою маленькою та беззахисною дівчинкою, яку будуть тепер оберігати та кохати. 

- Невже це не сон? - я дивилася на нього очима повними сліз.

- Ні, моя маленька. Це реальність, просто треба вірити в себе та в світлу сторону нашого життя. 

- Ти даєш мені шанс на нове життя, дякую тобі!! Я не можу в це все повірити, Руслане. 

- Я теж, але я нереально радію тому, що ти згодилася бути моєю , я довго думав над цим. Але таки зрозумів, що краще спробую, адже я обожнюю тебе!! Я не можу і не хочу бути без тебе. І щоб там не було, ми справимося разом, добре?? 

- Так , дякую. 

Я обхватила його, неначе він пропаде зараз , розчиниться в повітрі. Адже я не могла повірити в те, що це реальність і дійсно відбувається зі мною!!

- Від тебе мені зносить дах, не можу повірити в те, що ти моя!! Я вже й не вірив в те, що між нами щось може бути . Коли ти обрала Ігоря, я не міг прийти в нормальний стан, було дуже сумно на душі . Я навіть скажу, що в мене було щось схоже на депресію.

- Руслане , вибач. Я не знала, що Ігор буде не тією людиною, за котру себе видає. Це дійсно дуже боляче для меня, я зробила не той вибір. 

- Та то таке, це вже все в минулому, так що не засмучуйся. Тепер все буде добре, от побачиш, просто повір в мене , а я зроблю для нас все, що зможу.

- Я так і роблю, хоча мені нереально важко це вдається, адже зрада Ігоря стала для мене травмою. 

- Звісно це травма, а як могло бути по іншому? Ти дуже гарна та хороша дівчина, а він як негідник вчинив з тобою!! Я всяке чекав від Ігоря, але ось так принижувати себе та свою сім'ю, взагалі нонсенс. Це таке паскудство!! 

- Так вийшло, я сама не знаю як загнала себе в цю яму. 

- Я ніколи не завдам тобі болю!! 

Руслан підхватив мене на руки та поніс в будинок.

- Ей, ми куди? - я обхватила його шию руками, щоб не впасти.

- Я тебе тримаю, не бійся. Хочу тебе , дуже сильно.

Він почав мене цілувати, було дуже романтично ти спокусливо. Я цілувала його взаємно та хотіла ще більше і більше. Це були нереальні відчуття, мені з ним було настільки кайфово, що я не могла бути серйозною та відпустила всі тривога. Я дозволила собі стати слабкою, відчувала його запах тіла, це було так неймовірно. 

- Ти зводиш мене з розуму. - шепотіла я йому на вушко.

- Ти мене вже давно звела, я так довго чекав цього моменту. Мені з тобою дуже добре, ти не уявляєш, який я зараз щасливий. 

- Я теж, не можу повірити в те, що це реальність. 

- Ти заслуговуєш на саме найкраще. 

- Дякую, що ти є ...

Я не зрозуміла, як ми опинилися в будинок, лежачи на ліжку. Все так швидко відбувалося, що я просто не встигала. Весь цей час ми цілувалися, з Русланом мені було дуже добре, я вся палала від бажання. Він розстебнув мені сукню...