Розділ 8.2

- Моя хороша, татко зайнятий дуже. Тому поки що ми будемо жити в бабусі, добре? 

- Так. Я просто дуже сумую за ним. - вона опусти очі додолу.

Мені стало так боляче на душі за неї. Мама взяла мене за руку та посміхнулася, підморгнувши мені.

- Нічого страшного, все буде скоро добре. Так що не треба сумувати. Так, Дашо? 

- Так, бабусю. - але вона не стала веселішою.

- А хто хоче завтра морозива? Підемо погуляємо ввечері, добре? 

- О! Я хочу! 

Добре, що в мене є така мама, яка може розрядити ситуацію та найти підхід до кожного. Й до малого, й до великого. 

Ми повечеряли та я пішла провіряти пошту. Мені прийшло два повідомлення з айті компаній, мене хочуть запросити на роботу!!! Вуаля, це ж прекрасно. Мама пішла вкладати малу спати, а я тим часом подивилася , що за компанії звуть мене до себе на роботу. Я була нереально щаслива, що мене запросили! Адже я готова була на все ради того, щоб знову бути в русі, жити та дихати. Щоб дарувати все що можу, своїй дочці. Щоб самій викарабкатися з цього лайна та допомагати всім довкола. Хоча би своєю посмішкою, а то останнім часом я стала сумна та зла.

Але це зрозуміло, чому так. Тому що мене не любили та зрадили, що я повинна була ще відчувати? Коли дівчину зраджують, вона думає, що справа в ній. Що вона не гарна, не цікава. Та ще щось там, хоча це може бути далеко й не так. Добре, що після зустрічей з Русланом, я неначе заново народилася. І тепер була неймовірно щаслива і готова до нових подвигів. Мені хотілося якомога скоріше вже зустрітися з Русланом . Ми вже сьогодні спілкувалися в мессенджері, але мені було мало. Я хотіла чути його голос, відчувати його .

Я розуміла, що він на роботі. Та й вчора так прощалися, що не встигли домовитися про наступну зустріч, та і навіщо? Я розуміла, що тепер ми часто будемо бачитися, я була згодна хоч кожного дня. Лише би бути з ним та відчувати його тепло, його руки на моєму тілі, як же чудово було з ним. Я досі відчувала його запах на своєму тілі. Як же хотілося , щоб він завжди був зі мною, щоб насолоджуватися ним. Щоб ми кохали одне одного довго та щасливо . Він нереально світла людина, з якою я хочу бути щасливою. З якою я живу та відчуваю як мені добре, це просто нереально. 

Під вечір Руслан зателефонував мені та ми дуже довго розмовляли. В мене відразу піднявся настрій, це було неймовірно. Усмішка сама по собі з'явилася на обличчі. 

- Ти ще не збираєшся спати?  

Ми розмовляли вже десь хвилин десять. 

- Ще ні, почитаю трішки та буду спати.

- Сумую за тобою.

В його голосі я чула кохання. Мені настільки було солодко від його слів, шкода , що я не була біля нього.

- Я теж,Русь. 

- Зустрінемось завтра? 

- Якщо ти можеш, то звісно я не проти.

-Так, дуже сумую за тобою. Сьогодні було багато роботи , тому завтра хочу бачити тебе. 

- Думаю, що зможемо. Завтра під вечір, так?

- Так... - він шепотів до мене, аж мурахи по тілу пішли.

Запала мовчанка, але не було ніяково...Мені було так добре , я розмовляла з Русею і розуміла , що сама щаслива на Землі. 

- Я згадую наше останнє прощання, мені сподобалося. 

Я не бачила, але відчувала, як він усміхнувся. 

- Мені теж було дуже добре. 

Ну чому я не зустріла його раніше? Вірніше, не вибрала його, адже я знала цього хлопця вже давно. Ну й чому було  не вибрати такого галантного та веселого хлопця. Такого турботливого, це ж просто дві різні людини, Руслан та Ігор. Але я вибрала того, хто зробив мені боляче та навіть не вибачився. Від цього мені було погано. Але тепер мені стало набагато краще , тому що Руслан давав мені те життя, ті емоції, яких я прагнула. 

- Хочу до тебе .

- І я...

- Я дуже задоволений, що ти  є в моєму житті ...Знаєш , я і подумати не міг, що ти реально відповіла мені взаємністю. 

- Так і я в шоці, тому що не очікувала взагалі тебе знову побачити. А тепер ми разом, це неймовірно, Руслане . Я чесно кажучи, ледве не зламалася. Але потім , після того як ми почали спілкуватися з тобою, я зрозуміла, що не все так погано. Ти дав мені надію на краще майбутнє. Розумієш?

- Це  ж наче добре? 

- Так!! Я не думала, що зустріну когось такого, яскравого та позитивного в своєму житті. Я вже налаштувалася на те, що зостанусь самотньою жінкою. І на цьому моє життя закінчиться, і це так якось несправедливо, скажи? 

- Звісно, що це маячня. Тому що така дівчина як ти, не може бути одна! 

- Чому ти так думаєш?

Не знаю, що я хотіла почути від Руслана. Можливо захват та похвалу? Ну чомусь я запитувала його про те, про що мабуть і не потрібно запитувати. Але мені подобалося слухати те, як він солодко підбадьорує мене. 

- Ну так а чому ні? Ти дуже гарна, розумна дівчина . Хороша мама та дочка. Ти працюєш, навчаєшся та розвиваєшся. Чому ти повинна бути одна? Якщо ти все робиш так, як треба! І саме головне: я просто втрачаю голову від тебе! 

- О, це приємно чути, мій хороший. 

- Для тебе все, що завгодно, мала.

Ого! Мала?? Я не втрималася та хіхікнула. 

- Що таке?  - він посміхався. 

- Ну не знаю, смішно стало. Я не зі зла, приємно чути коли тебе так низивають, мала. Давно ніхто так не звертався до мене, мабуть взагалі ніколи ніхто. 

- Ну я буду першим. Мені подобається, а тобі ні? 

- Та чому? Прикольно звучить, й дійсно наче молодше стала на свої роки. 

- Ти ж дійсно молодше мене.

- Так, але цікаво так, якось незвично. Мені приємно бути знову молодою.

- Ти й так молода та красива, цікава та розумна. Ще компліментів підкинути ? Хочу вже, щоб ти відчула те, що ти класна і ніхто не має права тебе ображати. Зрозуміла?

- Так, дякую тобі, Руслане . Мені з тобою дуже приємно спілкуватися, дійсно. 

- Мені з тобою теж. Бажаєш завтра зустрітися?

- Так, можна в принципі. Ти ж запитував, я не проти. - я засміялася.