І він прийшов, бо все ж таки він мій чоловік, поки що .
- Я говорив тобі, не треба їхати та виступати! Ні, ти ж уперта в мене, навіщо слухати тих лікарів та всіх інших, так? Ми ж усі дурні, одна ти у нас розумна, так?
- Ігорю, не тисни на мене!! - я була такою безпорадною зараз у цьому лікарняному ліжку. А він сидів поруч ще й діставав мене, жодної підтримки!! Останні кілька років наше життя перетворилося на пекло, можна сказати, що я одна виховувала дитину. Він дедалі менше проводив час із нашою дочкою, Даша постійно запитувала, що ж сталося з татом.
Я була зайнята роботою, майже весь свій час проводила там. Все своє життя я займалася гімнастикою. Останні роки я присвятила себе сім'ї і все менше виступала. Але цього разу я захотіла поїхати й виступити, мені здавалося, що це може бути востаннє. Але, мабуть, воно так і буде...а тепер я навіть не знаю як тренуватиму своїх учнів з такою травмою. Хоча це не перша моя травма, я сподівалася на якнайшвидше одужання.
- Діан, треба думати головою!! У нас маленька дитина, а тобі вже тридцять років!
- Та до чого тут вік!! Там була інша проблема.
- Та ти що…
- А ти б мовчав!! Мало того, що на роботі пропадаєш або не ясно де. Так й Даші не вистачає твоєї уваги! Згадав про дитину, не сміши мене! Ти взагалі не думаєш про нашу родину, постійно ходиш до коханки. Я не була впевнена в цьому, але останнім часом він став холодним до мене і не виявляв уже жодної уваги. Ні мені, ні дочці не вистачало його, батька та чоловіка... моя мама часто сиділа з Дашею. Доки ми працювали, вона займалася її вихованням. Ігор також почав ставитися погано до моєї мами. З ним явно щось було не те. Він, очевидно, щось приховує. Раніше такого не було, це точно.
Коли дитині було три роки, він часто почав затримуватися на роботі, а потім я відчула від нього чужі парфуми. Ну от тоді я і зрозуміла, що між нами вже все закінчено і це точно кінець в наших стосунках. А потім він взагалі не приховував, що ходить наліво. Коли я влаштовувала скандал, він просто кивав і казав, що не любить мене. Але потім перепрошував і дарував квіти, напевно, коли його кидала його чергова коханка. У нас особливо і не було сексу, тільки коли вже сильно мені хотілося. Добре, що він не був заразним, що ніхто йому не передав жодної болячки.
Мені дуже хотілося би подивитися на кого він мене замінив. Тому, що я вважала себе красивою дівчиною, у мене була і фігура класна, і личко миле. Я от наліво не могла ходити, для мене сім'я була і є понад усе. Але він виявляється, зміг... хоча раніше він носив мене на руках і дуже любив, а я його. У нас було шикарне весілля, все було дуже романтично, як у фільмах. Але потім він різко став іншою людиною, я не знаю, чому так сталося. Я згадала чомусь його близького друга, з яким вони відкрили фірму. Вони й досі дружили, але не так близько, та й не працювали вже разом. Руслан відкрив свій бізнес, я давно його не бачила, навіть не знаю де він.
Напевно, вже теж одружився і народив дітей. Мама казала мені, що настав час уже подавати на розлучення, що вона допоможе мені впоратися з дитиною. Тим більше, що вона й так із нею сидить. Матеріально всіх я зможу забезпечити, та й мама має гроші. Я розуміла, що потрібно щось міняти, але річ була в тому, що я не хотіла, щоб моя дочка залишилася без батька.Тому, що я росла без батька із сестрою. Нам було дуже сумно через те, що він покинув нас. А тепер виходить, мене наздогнала доля мами? Дивно так... хіба Ігореві чогось не вистачало? Все було нормально, нам так подобалося разом їздити у подорожі, готувати вечерю.
Раніше було все так яскраво, з народженням дитини стало навіть краще. Він так хотів її, він був такий радий перші три роки. І потім різко раз і все. Мені було прикро, я згадувала все це і на очі набігли сльози.
- Діан, ну ось чому ти ревеш? Я не розумію... ох, як мене все це дістало! - він схопився за голову і вийшов із палати. Мені було так самотньо, я ніби справді залишилася одна в цій палаті. Мама зателефонувала мені і відповіла що скоро приїде.
- Доню, ти як? Я скоро приїду.
- Нормально... ти з Дашею?
- Ну так, а куди я подіну її. Де Ігор?
- У мене, але він уже вийшов з палати.
- Зовсім пішов?
- Не знаю...
- Ти що, плачеш?
- Ні, мам.
- Ну, Діаночко, все буде добре, я скоро буду.
Мама у мене була сучасною бабусею, вона їздила на машині, жила в хорошому заміському будинку. Вона була професійною гімнасткою, як і я. І заробила собі на хороше життя, а тепер мала високу пенсію і так само свою школу танців, але там викладали інші тренери. Вона мала відсоток з тренувань. Думаю, вона добре влаштувалася. Я була рада, що ми зможемо забезпечити Дашу без Ігоря.
Так, такі думки у мене були в голові ... ну а що я пороблю. Якщо вже помітно неозброєним оком, що він не хоче бути зі мною. Я ж бачу, як його ламає, він не хоче бути зі мною та дочкою. Я просто не маю слів. Я лежала і дивилася в телефон, подивилася хто мені написав і дзвонив. Він знову зайшов до мене.
- Ну що ти? - запитав він.
- А що я?
– Давай щось вирішувати.
– Наприклад?
– Я розумію, що це вже край. Між нами навряд щось вийде. Але я готовий жити заради малої.
- Та ти що?? – я підвищила тон.
- Жити, між іншим, у нашій квартирі!! Не забувай, що ми купили її разом, дачу купила я!! Якщо ти забув.
- Я пам'ятаю і що? Я витрачаюся на все інше.
- Та ти сам мені сказав, що тобі незручно і ти не хочеш, щоб твоя дружина на все витрачалася. Хіба не так було?
- Так ... але навіщо ти відразу стартуєш? Ти стала такою злою і не лагідною.
- Так? Бо коли ти мені востаннє робив приємно? Коли дарував квіти чи влаштовував романтичний вечір? З якої статі я буду ніжною?
- Та ну тебе!! Я приніс тобі фрукти, тримай. Я пішов. Думаю, що таки нічого в нас не вийде!! Я кидаю тебе.
- Ти куди?Адже я розраховувала на твою підтримку. - він не відповів...., - Це я йду від тебе!! - крикнула я, але мої крики так і залишилися висіти в повітрі. Я вже й так здогадалася, куди він поїхав. Ну звичайно, дружина лежить у лікарні, саме час поїхати та порозважатися з повією .... ну просто супер. Я розплакалася, але потім у палату зайшов лікар, я заспокоїлася.