Глава 15

Анна стояла у всій красі, сама себе у дзеркалі впізнати не могла, отже, Тарас навряд чи впізнає її. До нього вона сьогодні придивилася, має звичку примружувати очі, можливо проблеми із зором, але якщо буде в масці, то це не допоможе. Ще в нього особлива хода, не така як у всіх. Хода рішучого та впевненого у собі чоловіка, що страшенно подобалося Анні. 
З Тарасом домовилися, що виходитимуть з кімнати по черзі. Він піде о двадцятій десять постукавши їй у двері, а вона коли вважатиме за потрібне. 
У двері Тарас постукав вже хвилин двадцять тому, та спускатися до всіх Анна не поспішала. Чомусь божевільно хвилювалася. Боялася, що вони не впізнають одне одного, також боялася, що може статися навпаки. Те й інше, однаково лякало її. Ще повагавшись кілька хвилин дівчина, таки повільно подалася в низ. Її наздогнали троє чоловіків у маскарадних костюмах, та дві дівчини, також у вишуканих костюмах відьмочок. Майже разом з ними спустилася вниз. Де на повну гриміла музика, саме проводився якийсь конкурс. Анна повільно подалася до фуршетних столів. Через нерви мучила спрага. 
Зробивши ковток води зрозуміла, що будь-кого впізнати тут не можливо, адже всі в карнавальних костюмах. Тут і пірати, і монахині, відьми та чорти. Здається всі казкові персонажі ожили. Тільки вона в надто суворому прикиді, леді у чорному. Чомусь хотілося загубитися в натовпі, а не виділятися, не майоріти яскравими фарбами. 
Поглядом намагалася відшукати Тараса. Намагалася відгадати, за якою саме маскою ховається він. — Це виявилося надто складно.  
Людей надто багато, щось розгледіти та впізнати, не реально. Конкурс закінчився. Залунала повільна музика, вимкнулося світло, хтось схопив її потягнувши танцювати. Не на жарт злякалася. 
— У вас надто звабливий костюм, чарівна незнайомко. — Залунав захмелілий голос партнера по танцю.  
Анна важко зітхнула відчуваючи, як розчарування захоплює душу. Ледь дотанцювала, чоловік виявився надто балакучим. 
Залишившись на одинці, знову шукала свого останнього пасажира, та упізнати не могла. Тут серед вампірів, Дракул, та усілякої нечисті упізнати когось надто складно. 
Дівчину ще п’ять разів запрошували на танець, та серед цих чоловіків не було Тараса. Потанцювала кілька танців у колі, й розчарувавшись цілком, вирішила піднятися до себе. До нового року, ще залишалася година. Можна перепочити, а потім спуститься, аби зі всіма підняти келих о півночі, й подивитися на феєрверки. 
Піднявшись на другий поверх зупинилася біля панорамного вікна. Сльози душили з середини. Вона не сердилася, на Тараса, але їй чомусь здалося, що він не був присутній на цій вечірці. — Це вона настирлива мов дитина. Повірила йому. Нічому життя її не вчить. Важко зітхнувши присіла в одне з м’яких крісел. Погляд прикипів, до мигання білих гірлянд на ялині перед будинком, верхівка якої сягала другого поверху. 
Тут гамір та музика не були такими гучними. Анна вирішила трохи перепочити. З середини гризли сумні роздуми. Хоча переконувала себе в тому. Можливо навіть краще, що в новорічну ніч залишилася одна, ніж би мала залишитися з кимось заради розваги. 
Минуло сорок хвилин. Вирішила приєднатися до усіх. В душі ще жевріла слабка надія, що серед усіх впізнає його.