Глава 12

— Не сердься на Орисю. Вона справді хвилюється, а той випадок згадує досі. — Чоловік зітхнув. — Адже тоді захворіла, після усіх цих подій. — Перевівши подих продовжив. — Я саме тоді відпочивав — тут  справді творилося жахіття. 
— Чому ти мені про це не розповів? Ти ж знав. — З докором промовила дівчина. 
— Я справді забув. — Винувато промовив Тарас. — Вже пізно, ходімо проведу тебе у твій номер, все одно по дорозі. — Глузуючи кинув чоловік. 
— Дуже смішно. — Підіймаючись, невдоволено кинула Анна, а тоді нахабно заявила. — Я перша в душ. 
Тарас взявши її руку у свою, заглянув в очі. Ці дії збентежили дівчину, серце забилося ще швидше. В середині здійнялася буря емоцій. Розуміла потрібно припиняти ці теплі стосунки, доки не пізно.  
Опустила очі, й забрала свою руку з його.  
— Ходімо. — Вимовила з хвилюванням.  
Тарас знову взяв руку дівчини у свою. 
— Я згоден, ти перша в душ.  Тільки спати чомусь не хочеться. — Він знову заглянув в очі дівчини. — До речі, завтра тут відбудеться карнавальна вечірка. — Ти готова? 
— Ні. — Зітхнула Анна. — Та сьогодні вже пізно готуватися, придумаю щось завтра. — А ти готовий? — Заглянула, у ці чорні горошини. 
— Ще ні, але до карнавалу, щось вигадаю. 
Анна посміхнулася, уявляючи цього красеня в карнавальному костюмі. — Цікаво у кого він переодягнеться? 
Тарас так і вів її за руку. Дівчина не заперечувала, адже те, що відчувала поруч з ним, надто сильно подобалося їй, хоча здоровий глузд твердив, потрібно бути обережною. Те, що він розлучився, ще нічого не означає, інколи люди після розлучення, знову сходяться та живуть. 
Прийнявши душ, дівчина вийшла у вітальню, а точніше у кімнату останнього пасажира. 
— Синьйорино, може подивимось фільм. — Наближаючись запропонував Тарас. 
Серце в грудях забилося частіше. Дівчина насторожено зупинилася, розгублено дивлячись на чоловіка. 
— Зваблива пропозиція, але ні. — Вона зітхнула. — Бо завтра зранку знову просплю автобус, а мені потрібно на ярмарок потрапити. 
В кімнаті було на пів темно, зі світла лиш миготіли кольорові гірлянди на ялинці. 
Чоловік посміхнувся і цілком серйозно промовив. 
— Я обіцяю, тебе розбудити. 
Анна посміхнувшись відмовилася. 
— Дякую, Тарасе, але я вже засинаю.  
Дівчина покинула товариство останнього пасажира, чомусь було лячно залишатися з ним. 
Анна закрилася у своїй кімнаті, ще довго крутилася без сну. Згадувала сьогоднішній день з самого початку, на серці осіли приємні відчуття. Не могла заперечувати собі, цей красень їй до вподоби.