Глава 10

Анна впала на лижах вже в п’яте. Все тіло боліло. Навіть сил піднятися не було. Так і лежала на снігу, віддихуючись. 
Над нею схилився Тарас. 
— Синьйорино, підіймайся. Простудишся. — Зловивши її за руку поміг піднятися. Пильно заглянув в очі. — Як ти почуваєшся? 
Анна зловилася за нього, в голові паморочилося. Важко дихала. 
— Все, лижниці з мене не буде. — Ледь вимовила. 
— Ти рано здаєшся. — Красиво посміхнувся чоловік, заглядаючи своїми чорними горошинами їй в очі. — Та на сьогодні справді достатньо. — Може спробуємо санну трасу? 
Анна лиш знизала плечима, не стійко трималася на ногах, адже лижі роз’їжджалися.  
— Допоможи зняти лижі, а то живою в них не дійду. 
Чоловік вмить виконав її прохання. Знявши лижі, й тримаючи її за руку, повів до пункту оренди. Дівчина втомлено крокувала за ним. Зловивши себе на думці, що поруч з цим чоловіком так добре. Відчувала легке мерехтіння на серці. Упивалася цими відчуттями. 
— Анно, все добре?  
Раптом, наче відчувши її роздуми, зупинився Тарас надто близько від неї. Він знову схвильовано дивився в її очі. Серце завмирало від цього погляду. 
— Все добре. — Ледь чутно промовила дівчина. Була збентежена його дбайливістю.  
— Ходімо на обід. — Раптом запропонував чоловік, надто відверто дивлячись на неї.  
Анна зніяковіла, опустивши очі. Почувалася незручно під його пильним поглядом. 
— Ходім. — Збентежено погодилася. — Але при умові, що ти порахуєш все за, що заплатив, а в номері я тобі віддам. Не хочу бути винною. 
— Домовились. — Посміхнувся загадково Тарас. 
Здавши лижі, подалися у кафе поруч. Тут було так затишно, та людно. Зайняли столик з кількох вільних, біля вікна. На обід замовили легендарний Бограч, та гуцульські голубці, на десерт замовили каву з Гомбовцями, та звичайно тутешнє вино, приготовлене за особливою рецептурою. 
Анна з задоволенням куштувала ситні традиційні, тутешні  страви й розуміла, що ще нічого схожого їй куштувати не доводилося. 
Останній пасажир так багато розповідав, про тутешні звичаї, та традиції. Щось схоже розповідала їй Оксана. Дивувалася, як люди можуть так довго і свято, дотримуватися традицій не зраджуючи їм. 
Але не це бентежило Анну, а присутність цього чоловіка. Слухала його мов заворожена. З ним так цікаво та добре, але чомусь побоювалася його, чи може то більше себе. Боялася прив’язатися до нього, їй курортний роман не потрібен. 
Після кафе подалися на санну трасу. Тут вже дівчина насолоджувалася на повну, хоча тепер були з Тарасом окремо. — Це дозволило трохи розслабитися. Після подалися на каток. На вулиці повністю стемніло. Всі розважальні комплекси потонули у світлі та кольоровому миготінні. 
Анна на повну насолоджувалася цією красою. Сніг, що посилився додавав магічності. Спершись об борт катка зі завмиранням душі спостерігала за Тарасом, який надто впевнено почувався на ковзанах, і зараз наближався до неї. 
— Поїхали. — Зупинившись поруч запропонував він. 
— Щось боюся. — Зітхнула дівчина відчуваючи як торохтить серце. — Боки, ще після лиж болять. 
— На ковзанах ти теж не вмієш кататися? — Посміхався останній пасажир.  
Від цієї посмішки можна збожеволіти. Він надзвичайний. Його турбота збивала Анну з пантелику, та схоже він був собою, а не грав, аби сподобатися їй. Зітхнула кліпнувши очима. 
— Ей, ти чого нахмурилася красуне? — Запитав чоловік. 
« — Щасливою, будеш, щасливою!» Знову дзвеніла фраза циганки в голові, наче доповнення до його слів. Пильно заглянула в очі чоловіка. — Невже це він, останній пасажир і є її щастя? 
В душі посміхнулася, — так хотілося дива напередодні нового року. 
— Поїхали! Я навчу та допоможу, якщо падатимемо, то разом, обіцяю. — Простягнув їй руку без рукавиці. 
Анна торкнулася гарячої долоні Тараса, відчуваючи як жар рознісся тілом. Різко глянула в його очі, погляди зустрілися. Чоловік пригорнув її до себе, продовжуючи дивитися на неї. 
Дівчина здається навіть не дихала, та й не моргала. Лиш відчувала шалений стукіт серця, в його ніжних обіймах. 
— Уяви, що ми танцюємо, повільний танець. — Лагідно прошепотів Тарас. 
Анна не сміло відпустила борт катка, та довірилася йому цілком. Чітко виконувала його вказівки, й дивувалася в неї виходило. Кожен наступний рух виходив плавніше, а не так незграбно, як із самого початку. Рухалася сміливіше, хоча Тарас не відпускав її руки. — Неймовірні відчуття окутали душу і тіло. Здається ще нічого схожого в житті не доводилося почувати. Розуміла поруч з цим чоловіком відчувала щастя, навіть в дрібницях.  
Одна нога дівчини поїхала не туди, Анна почала падати, уявляючи як зараз буде боляче, коли гепнеться об лід. Міцно зажмурила очі, але падіння не сталося. Відчула як її зловили. — Це Тарас. Нахилившись тримав її у своїх руках. 
— Синьйорино, ти вирішила впасти без мене? — Цілком серйозно запитав. 
Анна з широко відкритими очима дивилася на чоловіка, дихання збилося остаточно. Здавалося ще секунда і він торкнеться її вуст. Ця секунда здалася дівчині вічністю. 
Вирівнялися, відчула як він надто міцно притиснув її до себе. Від цих обіймів паморочилося в голові. Знову вів її у повільному танці на ковзанах. Не відриваючи погляду від її очей. 
— Що ми робимо? — Не сміло запитала Анна. 
— Тобі не подобається? — Прискіпливо на неї Тарас. 
— Подобається, але... — Засоромившись обірвала свою мову. Не знала як йому сказати, що це зайве. Боялася образити, адже те, що відбувалося, божевільно подобалося їй. 
— Щось, не так? — Насторожено поцікавився чоловік, зупинившись. 
— Все добре. — Заспокоїла здавлено Анна, свого останнього пасажира, але сама ледь не плакала. 
— Тоді у чому річ? — Не відставав чоловік. 
— Я боюся. — Нарешті зважилася й  не чітко виразилася. 
— Впасти? — Наче не розуміючи, уточнив Тарас. 
— Можна й так сказати. — Зітхнула дівчина. 
— Не забороняй собі того, що так чи інакше має трапитись. — Надто красивим тембром свого голосу попросив він. 
— Ти про падіння? — Тепер уточнювала вона. 
— Не тільки. — Цілком серйозно відповів Тарас, і знову почав рухатись. 
Анні здалося, що вона потрапила в казку, що це красивий сон, так хотілося, щоб це не закінчувалося ніколи. 
Вони ще довго ковзалися, в обіймах одне одного. Дивилися в очі одне одному. Обом здавалося, що час немов зупинився і вони лиш у двох.