Глава 7: Пустка та Світло

Марк виконав наказ. Він повільно розвернувся, ставши спиною до Бороди, чия фігура тепер була приглушеним силуетом на тлі тьмяних фар автомобіля. Холодне нічне повітря, насичене запахом землі та вологої трави, пробирало крізь тонку тканину куртки.

«Світиться», — подумав Марк, маючи на увазі не ліхтар, а те, що залишилося у салоні. Це була абсурдна, але загальновідома істина: цифрові пристрої, що використовували мережу, випромінювали якусь субстанцію, яку тут, у цих ізольованих зонах, називали «Світлом» або «Блиском». Це Світло було причиною збоїв, а головне — воно привертало увагу тих, кого Марк волів не згадувати, перебуваючи на відкритому просторі.

Борода, якого Марк подумки перейменував на Вала, підійшов ближче. Він тримав ліхтар у лівій руці, спрямовуючи його вниз, а правою, обережно, але рішуче, почав обшукувати Марка. Його пальці пройшлися по кишенях штанів, перевірили внутрішні шви куртки. Марк відчував важкий запах диму та старої шкіри, що йшов від Вала.

Обшук був швидким і професійним. Вал шукав приховані комунікатори, батареї, будь-який об’єкт, здатний «спалахнути» чи «зафонити» в мережі.

— Нічого металевого, що не було б старим. Ніякої електроніки, — прохрипів Вал, відступаючи на крок. — Ти приніс лише те, що мав принести: бруд, що вже осів. Чистий.

Жовтий промінь знову зупинився на ногах Марка.

— Добре. Я — Вал. Я відповідаю за зовнішній периметр Притулку, — сказав він. Його тон трохи пом’якшав, втративши гостру агресію, але залишився настороженим. — Ти знаєш правила. Тут немає мережі. Тут немає зв’язку. Будь-яка спроба активувати пристрій, який може світитися, буде розцінена як загроза. Ми виганяємо, а не вбиваємо, але повернення після вигнання — це вже інша розмова.

Марк повернувся обличчям до Вала.

— Я зрозумів. Що далі?

Вал махнув рукою в напрямку, протилежному до автомобіля. У темряві, за лінією старих, побитих часом дерев, Марк ледь помітив тьмяну смугу світла, що не належало ані ліхтареві, ані зорям. То було світло від вогню, прикрите стінами.

— Іди за мною. І не дивись на машину. Пустка чекає на тих, хто дивиться назад. Це єдине місце, де вона не може тебе дістати, якщо ти сам її не покличеш.