Останній офлайн
Епоха Піксельного Голоду
Найстрашніша тиша – це тиша, яку залишає по собі інформація. Колись світ гудів. Гудів проводами, антенами, мільярдами розмов, що пролітали крізь стратосферу. А потім прийшла Велика Пауза. Не вибух, не вірус – просто глобальний, фатальний збій, що перетворив супутники на космічне сміття, а фіброоптику – на дорогі, безглузді нитки.
Марк пам’ятав шум. Він пам’ятав, як його мозок був приєднаний до нескінченного океану даних, де завжди була відповідь, завжди була компанія. Тепер залишилося тільки локальне шипіння, яке час від часу пробивалося крізь іржаві антени, розташовані на дахах найбагатших кварталів. «Мережа» більше не була глобальною, вона стала привілеєм, що вимірювався вагою золота, паливом і довжиною кабелю.
Світ повернувся до аналогового існування, але люди не повернулися до справжнього спілкування. Вони були як привиди, що звикли ховатися за екранами, а тепер, опинившись віч-на-віч, не знали, що сказати. Вони обмінювалися паперовими листами, але ці листи були порожніми. Вони дивилися один на одного, але їхні очі шукали віртуальне підтвердження, якого більше не існувало.
Саме в цьому світі, де найціннішим товаром стали не гроші, а мегабайти, жив Марк. Він був Кур'єром Пам'яті. Людина, що возила примари минулого і надію на майбутнє у важких металевих коробках.
#85 в Фантастика
#15 в Постапокаліпсис
#11 в Антиутопія
Відредаговано: 22.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
