18.Нові друзі

Артем, який після зустрічі з Мартіном, отримав розрив печінки та селезінки, вже декілька днів лежав у лікарні під пильною увагою лікарів, але активно вів соціальні мережі та проводив стріми з палати.

Того ж вечора, як відбулася неприємна зустріч із сім’єю Белло, Віка написала братові. Але розмова не склалася із самого початку. Брат повністю розділяв погляди подруги: Букін прикривається благою ціллю – і крапка!

Мама хвилюється, що в її сина знову може розпочатися кровотеча. А такі травми можуть серйозно вплинути на його майбутнє! І Віка розуміє, чому мама негативно ставиться до Мартіна.

Але чому не вірять Руслану?

У суспільстві також стало важко. Дівчинці постійно ввижалися засудливі погляди. Лише у музичній школі чи на приватних репетиторствах, Віка відчувала свободу.

Після танення снігу на асфальті перед будинком хтось написав погані слова про Віку. А за декілька днів Марина звернулася до поліції із заявою, що невідомі подряпали та розфарбували двері квартири. Жінка пообіцяла, що якщо не поліція, то її чоловік знайде негідників. У підсумку поліцейські знайшли хуліганів за добу.

Фанати Комети писали Вікторії погрози. Чому фанати? Вони самі так казали про себе. Деякі навіть вели блоги про принцесу. Також знайшлися впливові та не дуже особи, що вимагали у президента Армії анулювати договір між Вікторією та Букіним. Проте містер Рік чітко зазначив позицію Армії: Вікторія, як офіційний герой, має право укладати угоди такого плану. І їх розірвання можливе лише у разі порушень з боку лиходія або героя.

Лише після цього випадку хвиля ненависті вщухла і відтоді - Віку не люблять тихо.

Микола був обурений. Новина про перемир’я прогриміла через годину після приїзду поліцейських до лігва Букіна.

Тільки-но Коля дізнався цю новину – почав писати й телефонувати дівчинці. Але вона не відповіла: після приїзду поліції, мама повезла її у лікарню до Артема, додому повернулися пізно вночі - Віка навіть не зазирала у мобільний телефон. Тому була здивована, прочитавши повідомлення свого бойфренда вранці наступного дня. Вона саме мала тоді вести Букіна на зустріч з Белло.

Прочитав повідомлення Колі, Віка зателефонувала йому, це було десь о дев’ятій, і вперше почула, як хлопець кричить.

Коля просив Віку розірвати договір і не робити дурниць. Отримавши розгублене, але чітке «ні», хлопець кинув слухавку. Відчуваючи себе винною, Віка почала писати Миколі. Вона писала весь день до зустрічі з королівською родиною і ввечері після. Врешті-решт їй вдалося вмовити Миколу на особисту зустріч.

Віка ще ніколи так пильно не підбирала одяг. Навіть питала рекомендації мами та молодшої сестри. А ще приїхала в кафе завчасу. Вона передчувала здивування Колі, коли той побачить її у вікні закладу...

Але, сидячи на м’якому диванчику, Віка отримала повідомлення від хлопця: «Я не приїду. Потім поясню».

Хвилин п’ятнадцать Віка сиділа в кафе, роздумуючи, що зробила не так. Вона не захотіла засмучувати офіціантів і швидко покидати заклад, тому замовила зелений чай та медівник. Намагалася розтягувати задоволення, але впоралася з їжею менше ніж за десять хвилин.

Не знаючи, куди ще подітися, Віка вирішила зайти у гості до Букіна.

Підходячи до дверей квартири, Віка помітила, що вони наполовину відчинені. З тривогою зазирнула всередину і почула голос Руслана: «Проходь».

– Я вас у зовнішні камери відеоспостереження побачив.

– А нащо вони вам? – знімаючи чобітки, запитала Віка. Вона не очікувала на відповідь, але та прозвучала.

– На случай, если меня попробуют окружить. Одна установлена над козырьком подьезда, одна – над дверью и еще две на соседних домах.

Руслан як дбайливий господар поставив на плиту чайник і почав шукати у шухлядах солодощі.

– З Артемом не вийде, – хриплим голосом повідомила Віка і відразу глянула на Руслана.

Гусак розвернувся до неї мордою і спокійно розвів крила, ніби хотів сказати, що не очікував іншого.

– Колись моя бабуся сказала мені та мамі, що наша доля – бути покірними і добрими, тоді нам не зроблять поганого… - Руслан вимовив це майже без акценту, тільки наголос у слові “бабуся” неправильно поставив.

Поставивши ще запаковану пачку печива на стіл, гусак пішов до прикухонної тумбочки і глухо додав:

– Мені ніколи не подобалася ця фраза.

Його голос став різким. «Схоже, він дійсно загнаний у клітку звір», – промайнуло у думках Вікторії.

Гусак узяв ножиці з верхнього ящика, повернувся до столу і розрізав упаковку.

– Знаєте, після якого випадку її перестали говорити у нашій родині?

Віка знову побачила цей суворий, педантичний погляд чорних очей і знову відчула цей вайб усного опитування, тільки цього разу - вона не знає відповідей.

– Коли мій дід та бабуся зникли, а за місяць їхні голови знайшли у сміттєвому баку!

– Вбивць знайшли?

– Звичайно, що ні. Ба більше, нашу заяву про зникнення не хотіли приймати. – Руслан швидко повернувся до тумбочки, кинув ножиці у ящик та гучно закрив його. – А потім не хотіли відривати кримінальне провадження!