6. Вампіри наступають

Вікторії хотілося кинутися на допомогу рідним, але попередження містера Ріка тримало її в Храмі Спокою.

«...радше за все, вони теж перетворилися на вампірів», – голосом Ріка говорили її думки.

І дива не відбулося: телефон Вікторії мовчав, від того на душі ставало ще похмуріше.

Але десь усередині таїлася надія, що героям вдасться перемогти лиходія.

– А хто такий Борн? – запитав Ляошу, коли він і Віка відпрацьовували прийоми.

– Єдиний мультимільярдер планети Земля! Хіба не чули?

– Не хочу завантажувати голову непотрібною інформацією. І давно він вампір?

– Він був простою людиною… до сьогоднішнього року? – замислилася Віка.

Усе, що пам`ятала й знала Віка про цю людину, прокрутилося у її голові.

– У квітні ходили чутки, що він смертельно хворий. Але перед захопленням міста… - дівчинку осяяло здогадкою. - Тато казав, що Борн почав виглядати краще…

- Чим він…заробляє?

- В нього власні атомні станції, готелі, ресторани, спортивні комплекси... Він має такий величезний бізнес, що я навіть не згадаю всього! На його атомній станції працює майже все наше місто. А ще тато казав, що він продає деякі хімікати бандитам. Хоча...

– Що «хоча»?

– Мій брат завжди питав, чому тато працює на Борна, якщо він небезпечна людина. Знаєте... ну... принцип героя: ніколи не працюй на ворога світу!

– А Григорій Вікторович працює на Борна?

– Ага! Інспектор безпеки на атомній станції Інегаліте. А як любить говорити Артем, інспектор неробства!

– Твій брат не шанує батька! – зауважив Ляошу.

Віка зупинилася і зітхнула. Ляошу також зупинився і уважно подивився на дівчинку.

- У твого брата проблеми з батьком?

- Тато посвятив себе роботі. Дід не захотів мінятися квартирами ключ на ключ, змусив тата повертати його частину. Вони досі не помирилися… Через це Артем також на діда ображений. А на тата через те, що він зовсім забив болт на нас! На наше трьохріччя, тато повів мене та Артема у парк розваг, але зустрів друга і замість розваг ми до сьомої вечора просиділи на лавці та спостерігали, як тато з другом випивають. Про безліч інших обіцянок, що давав нам тато і не виконував – я і згадувати не стану. Але виправдання були одні і ті ж: або робота, або друзі.

- А мама? – щур невдоволено поворушив вусами.

Віка стиснула плечима.

- Мама говорила з ним, але результат той самий, що і з його прихильністю до алкоголю…

Увечері того ж дня, коли всі відпочивали в гуртожитку, Віка в компанії Ляошу, звірят і ще двох майстрів намагалася знайти радіостанцію, яка крутить рок-музику. Але випадково натрапили на розмову радіоведучого з експертом з героїв та лиходіїв. Темою для обговорення було захоплення міста Інегаліте. Не змовляючись, компанія вирішила залишити цю радіохвилю.

Ефір йшов українською мовою, а тому Вікторія і Ляошу перекладали текст для гурту.

– ...Марсель Борн – людина вперта і свого досягає будь-якими способами, неважливо наскільки ці способи законні. Два роки тому суд закрив справу, в якій Борн фігурував як підозрюваний у відмиванні коштів та продажі зброї. П’ять років тому, за іншою справою, де його підозрювали у продажі хімікатів, перевели у статус свідка, а посадили його колишнього помічника. У липні цього року Марселю Марсельєновичу поставили невтішний діагноз, лікування не принесло для нього бажаних результатів. Уявіть собі його розчарування! Я не знаю, хто міг перетворити його на вампіра, але цей хтось – рятівник Борна і наша смерть!

– Як це – «невідомо»? Адже у нас є вампіри, ізольовані на островах та в горах, з можливостями пана Борна немає перешкод для їх відвідування…

– Я сумніваюся, що вампір, який обернув Марселя Марсельєновича, дав йому волю так просто. І не забувайте, що у нас є два дияволи, які й створили цих вампірів. Я більше схильний думати, що пан Борн уклав угоду з одним з дияволів в обмін на щось. Всім відомо, хто це, я не буду називати ім’я, і всі знають, що цей диявол плекає мрію знищити Армію Дракона як символ безпеки та непокори йому. Але навіть якщо обійшлося без нього, я не вірю у плітки, що він допоможе Армії в боротьбі з вампірами. Причина – одна едина: представники Армії не захочуть показати себе слабкими.

– Але вампіри безсмертні! Хіба не цього завжди прагнуло людство? – запитує радіоведучий.

– Люди хочуть жити вічно і деякі вважають вампірів щасливчиками, але забувають, що в разі перетворення, людина стає кровожерливою істотою. Всі їхні улюблені чизбургери, чіпси та кока-коли стануть табу, бо організм не сприйматиме їх! Люди вмирають як особистості і стають байдужими до своїх близьких. А якщо подивитися на перетворених мешканців Інегаліте, то ще й станете вірними рабами огидного старого! Всі звернені - прив’язані до свого творця, тобто Марселя, будь-яке його слово – незаперечний закон. Армія Дракона, щоб не бруднити свої руки, спробує домовитись із Марселем. Але, боюся, він не піде на поступки.

– Про які поступки йдеться?

– Марсель як головний вампір може своїм словом перетворити раба на людину. Відпустити його.