Щоденник VII — Найбагатша людина

1901 рік

Я сів і порахував.

Не вперше — рахував кілька разів протягом останніх сторіч. Але цього разу — серйозно. Методично. З усіма активами всіма джерелами всіма потоками.

Взяв багато паперу.

Почав з банків.

П'ять банків що відкрив між 1490 і 1694 роками. Банк Англії вижив — найстаріший з тих що лишились. Генуезький — закрився ще в XVIII столітті але я встиг вивести гроші і перекласти. Венеціанський — теж. Севільський — теж.

Натомість відкрив нові — в Лондоні Парижі Нью-Йорку Берліні.

Відсотки що накопичувались роками десятиліттями сторіччями.

Я рахував.

Вийшло — багато.

Дуже багато.

Записав першу цифру і подивився на неї.

Подумав — може помилився. Перерахував.

Та сама цифра.

Потім — нерухомість.

Три маєтки що давно перестали бути просто маєтками.

Острог — маєток і земля навколо нього що розрослась через покупки протягом трьохсот років. Тепер це цілий квартал міста де жили і працювали люди пов'язані з Societas Scientiarum. Бібліотека архів приміщення для конференцій.

Китай — рисова ферма що стала найбільшою в провінції ще за Лі а тепер — одним з найбільших сільськогосподарських підприємств в регіоні. Маєток навколо якого виросло невелике містечко де жили і працювали люди що обслуговували ферму і суміжні підприємства.

Колумбія — найцікавіша з трьох. Земля біля затоки що стала Нью-Йорком виявилась золотом. Буквально і метафорично. Нерухомість що купив за безцінь в кінці XV сторіччя тепер коштувала суму з багатьма нулями. Смоляна яма що огородив — нафта що з неї видобувалась тепер приносила окремий дохід через компанію що він створив через посередників.

Я рахував нерухомість окремо.

Ще одна велика цифра.

Потім — інвестиції.

Машина Ватта — він давно продав свою частку вигідно і реінвестував в залізниці.

Залізниці — купив акції кількох великих компаній в Англії і Америці ще коли вони тільки будувались. Тепер ці акції коштували в десятки разів більше.

Електричні компанії — підтримав і Едісона і Теслу і Вестінгхауса. Всі троє принесли прибуток — хтось більше хтось менше.

Фабрики і промислові підприємства — через посередників і анонімні фонди вклав у кілька десятків компаній в різних країнах. Більшість вижила і зросла.

Я складав цифри.

Довго складав.

Потім зупинився і подивився на підсумок.

Сидів у тихому кабінеті острозького маєтку і дивився на папір де стояла одна велика цифра.

Думав.

Рокфеллер що вважався найбагатшою людиною світу в цей час — його стан я знав приблизно зі спогадів. Порівняв.

Мій стан — більший.

Набагато більший.

Не тому що я розумніший або талановитіший за Рокфеллера. Просто — час. Він мав кілька десятків років щоб накопичити. Я — чотириста.

Математика відсотків і часу — невблаганна.

Я — найбагатша людина на планеті.

Просто ніхто про це не знає.

Встав і підійшов до вікна.

Дивився на річку що текла повільно і рівно.

Думав про те що ця цифра означає — і що не означає.

Не означає — силу в прямому розумінні. Я не командую арміями не маю офіційної влади не можу наказати комусь щось зробити.

Означає — можливості. Те що можу зробити якщо вирішу. Дослідження що можу профінансувати. Людей що можу підтримати. Системи що можу побудувати.

І ще — захист.

Те що я будував роками — Societas Scientiarum маєтки бібліотеки архіви — все це захищене грошима що за ним стоять. Не залежить від примхи одного правителя чи зміни однієї держави.

Занадто великий і занадто розосереджений щоб його можна було знищити одним ударом.

Це — головне.

Записав: порахував. Вийшло — найбагатша людина планети. Ніхто не знає. Це правильно.

Гроші — інструмент. Завжди казав це собі. Тепер інструмент дуже великий.

Треба використовувати мудро.

Попереду — важкі часи. Знаю зі спогадів. Дві світові війни. Депресія. Атомна бомба.

Треба підготуватись.

1903 рік

Брати Райт.

Я читав про це в газеті — Кітті Хок Північна Кароліна. Дванадцять секунд польоту. Тридцять шість метрів.

Дванадцять секунд.

Я думав про Леонардо що малював птахів у польоті і казав — хтось після мене завершить це. Про той ескіз що він дав мені і що я ніс довго.

Чотириста років між його ескізом і цими дванадцятьма секундами.

Він мав рацію — хтось після завершив.

Я дістав той ескіз — він лишився в бібліотеці маєтку. Пожовклий і крихкий але ціл. Птах у польоті зі стрілками що показували повітря.

Поклав поруч з газетою.

Дивився на обидва.

Записав: Леонардо малював птахів чотириста років тому. Брати Райт летіли дванадцять секунд сьогодні. Один шлях.

Завжди — один шлях.

1905 рік

Айнштайн.

Він опублікував кілька статей того року — молодий клерк у патентному бюро в Берні що змінив фізику поки сидів на нудній роботі і думав своє.

Я читав його роботи — уважно і кілька разів.

Потім написав анонімного листа до ради Societas Scientiarum.

Рекомендував — Praemium Luminis. Не зараз — через кілька років коли його роботи будуть підтверджені і визнані. Але починати думати про це — зараз.

Рада відповіла через посередника — дякують за рекомендацію розглянуть.

Я знав що розглянуть.

І знав що вручать.

Зі спогадів знав — Нобелівська премія 1921 рік. Але Praemium Luminis — раніше. Societas Scientiarum завжди бачила раніше.

Це і є її призначення.

Бачити раніше.

Записав останній запис цього щоденника: Айнштайн. Рекомендував Praemium Luminis. Через кілька років.

Стан порахований. Societas Scientiarum реструктурована. Маєтки живуть.

Попереду — важке двадцяте сторіччя.