Глава 15 — Наполеон

Париж горів ентузіазмом.

Не буквально — це було пізніше. Тут і зараз — місто що вирувало ідеями і амбіціями і тою особливою енергією що буває коли стара система зламана і нова ще не встала і всі відчувають що можливо все.

Я приїхав у 1804 році — рік коронації.

Знав заздалегідь зі спогадів. Дата місце ритуал — все. Але хотів побачити сам. Деякі моменти треба бачити власними очима навіть якщо знаєш що станеться.

Нотр-Дам був повний.

Я стояв у натовпі зовні — всередину не пробився але це і не треба було. Чекав коли вийде. Знав що вийде — не міг не вийти. Такі моменти вимагають публіки.

Він вийшов.

Невисокий — це перше що впадало в очі. Все що читав і чув про його зріст — правда. Але постава — компенсувала. Він займав простір навколо себе не фізично а якось інакше. Ніби повітря навколо нього було щільнішим.

Я дивився на нього здалеку.

Думав про Цезаря що бачив на форумі. Про Августа що стояв і чекав поки республіка помре сама. Про Юстиніана що будував і відновлював і тримав.

Всі вони — різні. Але щось спільне. Те що я навчився впізнавати за тисячоліття — людина що вірить що вона і є момент. Що все що було до неї — підготовка. Що все що буде після — наслідок.

Наполеон вірив так само.

І на відміну від більшості — мав підстави.

Я не намагався познайомитись.

Не тому що не міг — в Парижі завжди знаходились шляхи до потрібних людей якщо мати гроші і терпіння. Просто — не хотів.

Не всі великі люди вимагають особистого знайомства.

Деяких краще спостерігати здалеку.

Я провів у Парижі кілька тижнів. Ходив по місту і слухав. Люди говорили про нього постійно — в тавернах на ринках у салонах де збирались освічені. Думки різнились.

Одні — захоплювались. Казали що він підняв Францію з хаосу революції дав їй закони і порядок і славу.

Інші — боялись. Казали що він веде до нової війни що Європа буде залита кров'ю що амбіція без меж завжди закінчується погано.

Обидві сторони мали рацію.

Я сидів у таверні і пив каву — нові кав'ярні ставали популярними — і думав що знаю як це закінчиться. Зі спогадів знав — Москва відступ Ватерлоо острів Святої Єлени.

Але також знав що лишиться.

Наполеонівський кодекс. Метрична система. Реорганізація держави що вплинула на всю Європу. Ідеї що він поширював зі своїми арміями — рівність перед законом кінець феодальних привілеїв.

Людина що зробила і погане і добре — і обидва в таких масштабах що важко відокремити одне від одного.

Одного вечора я побачив його знову.

Не на офіційній церемонії — просто на вулиці. Він їхав верхи в супроводі невеликої охорони. Швидко і без помпи — просто переміщувався між однією зустріччю і іншою.

Проїхав поруч — може три метри від мене.

Я стояв і дивився.

Він не подивився в мій бік — дивився вперед. На щось що тільки він бачив. Може на наступну зустріч. Може на наступну кампанію. Може на те майбутнє яким він його уявляв.

Секунда — і він проїхав.

Я ще стояв.

Думав що ось воно — момент що здається великим і важливим а насправді просто людина проїхала повз на коні. Вся велич і весь жах що пов'язані з цим іменем — і просто людина на коні що думає про своє.

Завжди так.

Зблизька — всі просто люди.

Записав того вечора: бачив його двічі. Здалеку обидва рази. Не підходив — не треба. Деякі люди важливіші як символ ніж як людина. Наполеон — один з них.

Знаю що буде. Знаю що лишиться.

Лишиться більше ніж здається зараз.

Я провів у Парижі ще тиждень.

Ходив по музеях — нові музеї що відкривались і збирали все що він привозив з завоювань. Єгипетські артефакти грецькі скульптури роботи майстрів з різних країн.

Я дивився на єгипетські речі і думав про Ніл і чорну землю і фараона на носилках.

Стільки часу.

Потім дивився на грецькі речі і думав про Сократа біля фонтану і його питання — куди йдеш а не звідки прийшов.

Ще більше часу.

Все це — тут. В одному місці. Зібране однією людиною що хотіла показати величність своєї держави через величність інших.

Парадокс що Наполеон мабуть не помічав.

Величність не можна показати через чужу величність.

Тільки через свою.

Але свою — він теж мав. Просто не завжди відрізняв де своя а де позичена.

Записав перед від'їздом: Париж і Наполеон і єгипетські артефакти в новому музеї. Все змішалось в одному місті в один час.

Їду далі.

Залізниці незабаром.

Світ прискорюється.