Глава 14 — Ватт

Джеймса Ватта знайти виявилось нескладно.

Він був відомий — не так як стане пізніше але вже достатньо щоб люди в наукових і ділових колах знали ім'я. Я запитав кількох людей в Манчестері і отримав відповідь — Глазго. Там він працює разом з Болтоном над вдосконаленням парової машини.

Я поїхав до Бірмінгема — там знаходилась фабрика Болтона і Ватта.

Фабрика Soho виглядала інакше ніж ті що я бачив у Манчестері.

Не темна і задимлена — відносно чиста і організована. З тим особливим виглядом місця де думають а не тільки виробляють. Де між машинами є простір для людини а не навпаки.

Я попросив зустрічі.

Охоронець подивився на мене — оцінив. Сказав що пан Ватт зайнятий.

Я сказав що маю ділову пропозицію щодо фінансування. Слово фінансування відчинило двері швидше ніж будь-яке ім'я.

Ватт виявився людиною середніх років з тим виснаженим виглядом що буває у людей що давно не сплять достатньо бо думають занадто багато. Невисокий з великим лобом і тими руками що постійно щось тримали або торкались — олівець папір деталь механізму.

Він зустрів мене в своєму кабінеті де скрізь лежали креслення і деталі і записники.

Подивився — оцінив швидко.

Запитав прямо — що за фінансова пропозиція.

Я сказав — спочатку хочу побачити машину. Потім говорити про гроші.

Він здивувався — більшість хто приходив з грошима хотів спочатку говорити про умови і відсотки і права.

Сказав — добре. Ходімо.

Машина стояла в окремому приміщенні.

Велика — більша ніж я очікував. З тими деталями що складались в систему яку я не одразу міг охопити поглядом. Труби і поршні і клапани і все це рухалось і дихало парою що виходила в кількох місцях.

Ватт ходив поруч і пояснював.

Не для мене — для себе. Так пояснюють люди що думають вголос і слухач лише приводить для цього.

Говорив про конденсатор — окрему камеру де пара охолоджувалась. Про те що це головна відмінність від попередніх машин — тепер не треба охолоджувати весь циліндр а тільки конденсатор. Економія енергії — величезна.

Я слухав і думав про Бі Шеня і Гутенберга.

Та сама ідея — зробити те що вже є але ефективніше. Не винайти нове а вдосконалити існуюче до точки де кількість переходить в якість.

Сказав — ти не придумав парову машину. Ти зробив її корисною.

Він зупинився.

Подивився на мене.

Сказав — саме так. Більшість цього не розуміють. Думають що я винахідник. Я — інженер. Різниця велика.

Я сказав — знаю різницю.

Він дивився на мене ще якийсь час.

Потім сказав — ходімо поговоримо.

Ми сиділи в його кабінеті і говорили довго.

Він розповідав про проблеми — не технічні а практичні. Гроші закінчувались. Болтон вкладав і вкладав але потреби росли швидше. Патент захищав але конкуренти шукали обхідні шляхи. Час що потрібен на доведення машини до стану коли її можна продавати — більший ніж всі розраховували.

Я слухав.

Потім сказав — скільки треба.

Він назвав суму.

Я подумав. Не про суму — про умови.

Сказав — дам більше. Але анонімно. Жодного мого імені в документах. Жодних прав на винахід — це повністю ваше. Просто — гроші що дозволять закінчити роботу.

Він дивився на мене.

Сказав — навіщо анонімно.

Я сказав — бо мені не потрібна слава. Мені потрібно щоб машина була зроблена правильно.

Він мовчав довго.

Потім сказав — такі люди рідкість.

Я сказав — знаю.

Він трохи посміхнувся — втомлено але щиро.

Сказав — добре. Приймаю.

Перед тим як іти я зупинився біля машини ще раз.

Дивився на неї — на пару що виходила рівно і методично на поршні що рухались і деталі що взаємодіяли.

Думав про те що це означає.

Зі спогадів знав — ця машина змінить все. Не одразу. Але через десятиліття — залізниці кораблі фабрики що виробляють більше ніж будь-коли. Міста що ростуть. Люди що переїжджають. Світ що прискорюється.

Все починається тут.

З цього шипіння пари і руху поршня і людини з великим лобом що не спить достатньо бо думає занадто багато.

Ватт підійшов і став поруч.

Ми мовчали якийсь час і дивились на машину.

Потім він сказав тихо — ти розумієш що це змінить все.

Не питання — констатація. Ніби шукав когось хто підтвердить те що сам вже знав.

Я сказав — так. Розумію.

Він кивнув.

Ми ще постояли.

Потім я пішов.

Записав того вечора: Ватт. Машина. Гроші передані анонімно.

Він сказав що я розумію що це змінить все. Правда.

Але він не знає наскільки.

Краще що не знає.

Деякі речі краще відкривати поступово.