«Я бачив як падають боги землі. Я бачив як з їхнього попелу повільно і впевнено піднімається щось нове. Щось мале і непомітне. Щось що одного дня назве себе людиною.»
Позаду — епоха гігантів.
Двісті мільйонів років серед динозаврів — від перших маленьких архозаврів тріасу до велетнів юри і крейди що правили землею так впевнено ніби правитимуть вічно.
Я йшов з ними. Спостерігав за ними. Жив поруч з ними.
Пережив тріасово-юрське вимирання і крейдяний розквіт і тридцять мільйонів років в одній долині де були Малий і Темна і П'ятеро і роки що нагадували серіал.
І врешті — астероїд. Кінець епохи що здавалась нескінченною.
Але нічого нескінченного немає.
Є тільки те що іде після.