Частина щоденника XV. Острів що не відпускає

День 4

Знайшов місце для табору.

Не на березі — там вночі вітер з океану і волога важка і холодна. Вглиб острова метрів п'ятдесят є місце де два великих дерева ростуть близько одне до одного і між ними природна платформа з переплетеного коріння — рівна і суха і достатньо висока щоб не лежати прямо на ґрунті.

Натягнув між стовбурами великі листки — від дощу. Склав запаси під коренем де сухо.

Перша справжня ніч на острові — не на березі.

Шестиноги десь поруч. Чув їх вночі — той самий низький короткий звук. Раз на годину приблизно. Не тривожний. Схоже на перекличку.

Спав добре.

День 6

Обійшов острів пішки по периметру.

Займає майже день — якщо не поспішати і зупинятись. Довгий і вузький — північний кінець скелястий і крутий майже без рослинності там де скелі падають прямо в воду. Там і живуть птахи яких я бачив з плоту. Ближче — схожі на невеликих птерозаврів але менші і з іншою формою голови. Гніздяться в тріщинах скель і не звертають на мене уваги.

Південний кінець — пологий і піщаний. Там де я висадився.

По обидва боки між північчю і півднем — ліс. Суцільний без просвітів зверху.

Острів невеликий але щільний.

День 9

Спіральна рослина — назвав її так бо нічого кращого не придумав — росте не поодиноко.

Знайшов цілу галявину їх. Десятки штук різного розміру — від зовсім маленьких з пальця до таких як перша що я знайшов. Ростуть рівномірно з однаковими відстанями між собою наче хтось садив навмисно.

Ніхто не садив. Просто так виросли.

Я сидів посеред них довго. Вони не рухаються і не звучать і нічим не реагують. Просто стоять і крутять своїми спіральними листками в сонячному промінні що проникає між кронами.

Гарно — якщо таке слово підходить для тріасового лісу.

День 12

Шестиноги звикли до мене або я до них — важко сказати точно.

Велика більше не зупиняється коли я з'являюсь поруч. Просто продовжує робити що робила — йти нюхати ґрунт зупинятись без видимої причини йти далі. Іноді проходить за три кроки від мене і не реагує.

Перша — та середня — іноді підходить ближче. Сьогодні підійшла на два кроки і понюхала повітря біля мого плеча. Я не рухався. Вона постояла і пішла.

Молода тримається далі за інших але вже не відступає коли я з'являюсь.

Я намагаюсь зрозуміти що вони їдять. Бачив як велика копала ґрунт передніми короткими кінцівками — тими що з відростками. Діставала щось із землі і їла. Що саме — не роздивився. Бачив як молода ловила щось дрібне між корінням — швидко і точно.

Всеїдні мабуть. Або близько до того.

День 15

Рослина з листками що рухаються — назвав її тремтячою — росте в кількох місцях на острові.

Я нарешті наважився підійти ближче і роздивитись як слід.

Рух листків — не хаотичний. Кожен листок рухається по своїй траєкторії але якщо дивитись на всі три разом є певний ритм. Один рухається за сонцем два інших — ні. Або один слідкує за теплом а інші за чимось ще.

Ще одна деталь яку не помітив одразу — стовбур теплий на дотик. Не сильно але помітно. Тепліший за повітря навколо і тепліший за інші дерева поруч.

Не знаю що це означає. Записав і залишив питання відкритим.

День 18

Знайшов четверту незнайому рослину — або гриб — не можу визначити точно.

Росте в темному місці під великим коренем де сонця немає взагалі. Маленька — не вище п'яти пальців. Форма як у звичайного гриба але колір — яскраво-синій. Не синюватий не блакитний а насичено синій як небо в ясний день.

Таких кольорів в рослин цього часу не буває. Або майже не буває.

Я сфотографував її пам'яттю і записав все що міг. Не торкався.

Острів повний речей яких не повинно існувати.

День 21

Три тижні.

Я знаю острів досить добре тепер. Знаю де ростуть спіральні рослини і де живуть птахи на скелях і де шестиноги проводять більшу частину дня — є місце в центрі острова де коріння великих дерев утворює щось схоже на кімнату там вони збираються в середині дня і лежать нерухомо кілька годин.

Відпочивають мабуть. Або думають — хто знає.

Молода шестинога сьогодні підійшла сама і понюхала мій мішок поки я сидів спиною. Я почув і повернувся повільно. Вона відступила на крок. Зупинилась. Нахилила голову.

Я підняв відкриту долоню.

Вона понюхала повітря ще раз і пішла до великої.

Маленький крок. Але крок.

День 24

Пора думати про відплиття.

Острів дав мені більше ніж я очікував. Нові рослини нові істоти нові питання без відповідей. Записів вистачить на кілька нових пластин.

Але залишатись тут назавжди немає сенсу. Материк чекає і шлях уздовж берега продовжується і є ще багато того що я не бачив.

Завтра або післязавтра — вирушаю.

Сьогодні ввечері сидів біля табору і слухав як шестиноги перегукуються в темряві. Рівно і неспішно — один звук пауза відповідь пауза ще один.

Вони тут були до мене і будуть після.

Острів їхній.

Я тут — гість.